Пам’ятка вчителю

«Правила роботи з гіперактивними, тривожними, агресивними, аутичними дітьми» переглянути

Підсумки повторного психолого – педагогічного консиліуму переглянути

Пам’ятка для батьків п’ятикласників

- Щодня цікавтеся шкільними справами дітей, виявляючи увагу й терпіння. Увага – це так просто (контакт очей, ласкавий дотик, вміння вислухати, небайдужість до проблем дитини, емоційна підтримка)

- Дотримуйтеся режиму дня, що є запорукою здоров’я дитини( сон дитини повинен тривати 10,5 годин, прогулянка на свіжому повітрі – 3,5 години, виконання домашніх завдань – 2 години)

- Частіше згадуйте себе у їх віці

- Заохочуйте хобі

- Не перевантажуйте репетиторами

- Підтримуйте, хваліть, але з конкретною аргументацією

- Демонструйте власний приклад (дивуйтеся і захоплюйтеся новими знаннями, книгами)

- Формуйте пізнавальні мотиви (для життя вчимося, а не для школи…, головне – не оцінка, а знання)

- Дозволяйте частіше самостійно приймати рішення, але при цьому навчайте бути відповідальним за них

- Дозволяйте помилятися – мало хто вчиться на чужих помилках

- Не переносьте на дитину свою невпевненість та тривожність, бо цим самим ви гасите її ентузіазм

- Відмовтеся в сім’ї від фізичного покарання та крику . Пам’ятайте: агресія завжди викликає агресію. Крик та постійні докори можуть призвести до тривалих емоційних розладів як у дитини, так і її батьків

- Любіть свою дитину такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху. Ваша любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов гарної поведінки дитини.Вірте у свою дитину, у її гарне майбутнє, адже вона у вас – неповторна !

Інформації для батьків «Захистіть свою дитину!»

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:

Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
Ламання та знищення особистих речей;
Використання брутальних слів, лайка;
Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

Звинувачування у всіх проблемах;
Крити кування думок, почуттів, дій;
Поводження із ним/нею як із прислугою;
Ігнорування.
Насильством щодо дітей слід вважати:
Нехтування дитиною;
Нехтування обов’язків стосовно дитини;
Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
 Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Чи знаєте ви, що:

Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.

Діти відчувають сум.

Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

Реагувати надто агресивно;

Не визнавати авторитетів;

Бути пасивними чи пригніченими;

Мати вигляд заляканих;

Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1.Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

2.Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3.Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти. В результаті дитина: або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі; або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Поради психологічної служби, як уникнути насильства в сім´ї

1. Проаналізуйте ситуації, в яких виникає загроза насильства. Наприклад, чоловік після отримання зарплати приходить додому п´яний, ви починаєте сварити його, і отримуєте у відповідь синці. Постарайтеся уникати вибухонебезпечних ситуацій.

2. Будьте дуже обережні й помірковані із людиною у стані алкогольного та наркотичного сп´яніння. Така людина знаходиться у стані зміненої свідомості, у неї підвищена самооцінка ("п´яному море по коліно"), вона схильна виявляти агресію у словах чи діях. На ґрунті сварок та зловживання спиртним часто виникають алкогольні психози – п´яниця може зробити те, про що в тверезому стані дуже шкодуватиме.

3. Якщо ситуація йде до сварки, спробуйте перевести розмову на іншу тему.

4. Краще обговорюйте проблеми після того, як людина вийде із стану алкогольного сп’яніння. протверезішає.

5. Якщо ваш чоловік, батько чи будь-який родич б´є вас (це може бути й агресивна дружина), не замикайтеся в собі. Не ховайте синців. Звісно, нерозумно давати привід для пліток. Краще довіртеся найкращому другу чи подрузі, розсудливому колезі по роботі, або безпосередньо священнику чи пастору церкви, психологу, психіатру, соціальному працівнику. Можливо, навіть доречно викликати дільничного міліціонера, якому ви довіряєте.

6. Якщо ваш батько чи вітчим переслідує вас – не бійтеся його погроз чи маніпулятивних слів, що він вас більше не любитиме. Скажіть у відповідь, що поскаржитеся мамі, впливовій людині чи навіть заявите в міліцію, якщо він не припинить домагань.

7. Пам´ятайте, що сім´я – це чи не найважливіше в житті, тиха гавань під час життєвих штормів. Людина завжди потребує сімейної підтримки. Тому робіть все, щоб зберегти родину, спокій та затишок у ній.

Поради батькам

Поради можуть стати в нагоді у період, коли дитина не в школі і майже увесь час – вдома:

·                  Діти повинні бачити оптимізм в очах батьків, тому що сприймають світ не через екран телевізора, а через поведінку своїх батьків.

·                  Обов’язково використати цей час для кращого пізнання одне другого, це і спільне вивчення, заняття, ручна робота. Щоб діти побачили вміння батьків з іншої сторони.

·                  Дуже важливо розвивати сімейні традиції, готувати разом, складати плани на літо. Тобто робити те, що повинно об’єднувати батьків й дітей.

·                  Дуже важливо слухати. Батьки, крім очей, мають мати величезні вуха. Якщо вони будуть прислухатися до того, що діти говорять – це дасть позитивний вплив на розуміння своїх дітей і дасть вау-ефект. У батьків такий шанс зараз є.

·                  Проблема соцмереж не нова, зараз діти мають на це більше часу. Відповідно, їх треба зайняти чимось іншим. Тому потрібно слухати, а не тільки спостерігати, а ще спілкуватися. Це не одразу вдасться, але батьки навчаться краще комунікувати з дітьми і це буде великим прогресом надалі в їхніх сімейних стосунках.

·                  Батьки повинні знати і розуміти, що ніхто крім них на їхніх дітей не вплине. Тепер навіть не скажеш, що "це погано сказав педагог, сусід чи вулиця". Все, що твоє – це ти даєш. Тому тут важливо показати, ЩО ми даємо своїй дитині. Це час для демонстрації сімейних цінностей і традицій. Ми на це завжди не маємо часу.

·                  Батьки будуть вчитись, бо в них є відповідальність за виховання. Та й діти будуть, як то кажуть, “на голову лізти”, тому батьки мусять щось робити. Це як вулкан: ми його не можемо прикрити, тільки направити. То краще каналізувати його в корисне русло, ніж просто заливати водою. Оце: не бігай, не кричи, не стукай, не слухай голосно музику, всяке “не” – заборонене, потрібно накласти вето на “не” . Має бути навпаки: а що? а як? Допоможи, навчи. Хай діти учать батьків. Кожна криза дає потім позитив.

Пам’ятка батькам

Правила поведінки дітей в соціальних мережах

   Щоб убезпечити дитину від небезпек в Інтернеті, дізнайтеся про налаштування конфіденційності. Покажіть дитині всі безпечні налаштування, наприклад, «зображення профілю» без фотографії.

     Навчіть свою дитину контролювати все, що вона пише онлайн, незалежно від того, чи використовує вона псевдонім – допоможіть вибрати свій образ в мережі.

     Поясніть дитині, що всі бачать те, що вона пише, навіть якщо це прихована сторінка.

       Розкажіть дитині про «золоте правило» онлайн-етикету – «Пишіть онлайн тільки те, що сказали б в обличчя».

       Обмежте «Інтернет мову» - використання «мережевої мови» формує погані звички.

       Застерігайте дитину, не брати участь в розпалюванні війни, заохочуйте дитину обурення висловлювати в розмові, а не онлайн.

     Важливо донести дитині, що вона має навчитися розпізнавати, коли варто вийти з мережі. Застерігайте дитину, не брати участь в розпалюванні війни, заохочуйте дитину обурення висловлювати в розмові, а не онлайн.

     Важливо донести дитині, що вона має навчитися розпізнавати, коли варто вийти з мережі. 93%спілкування становить невербальне спілкування; це те, що ми бачимо і відчуваємо.

Навчання вдома: практичні поради для батьків

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4.Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1.День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2.У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4.Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2.Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3.Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4.Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні  більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3.Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5.Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”.Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1.Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

Мотивація в дистанційному навчанні

Одним з найважливіших факторів успішного дистанційного навчання є правильна мотивація учня. Велику частину часу онлайн-учень проводить в самостійному освоєнні матеріалу. Для цього необхідні концентрація уваги, наполегливість, бажання вчитися.
У дистанційному навчанні багато видів традиційної мотивації працюють не так ефективно, як в традиційній школі. Але деякі, навпаки, набувають особливого значення. Ось на них і слід спиратися батькам і педагогам.

Що традиційно мотивує дитину у навчанні?
• Хороші оцінки.
• Схвалення.
• Успіх.
• Заохочення батьків та педагогів. Подарунки та бонуси.
• Перспектива випередити або наздогнати однолітків.
• Страх.
• Прогнози на майбутній успіх чи невдачу в житті та кар'єрі.
• Радість пізнання.
• Можливість самореалізації.

У дистанційному навчанні є свої нюанси. Дитина не може порівняти свої досягнення з успіхами інших дітей. Вона ніби замкнена у власному онлайн просторі. Єдиним критерієм її успішності є результат оцінювання вчителем. Іноді це просто кількість набраних в тесті балів. Але дитині важлива так само і більш розгорнута характеристика його відповіді. Ось тут дистанційне навчання має значні переваги перед звичайною школою, де вчитель і учень обмежені часом уроку, і вчитель просто не встигає дати якісну оцінку зусиль учня. В онлайн-школі це можливо. Ні вчитель, ні учень не обмежені в часі. Важливу роль набуває діалог між учителем і учнем. Як письмове, так і усне онлайн-спілкування. Потрібно, щоб учень отримував якісний зворотний зв'язок. Це додатково стимулює його.
Робота в групах дає можливість вчителю створити для дитини ситуацію успіху поруч з однолітками. Віртуальний учень може показати себе однокласникам, посперечатися з ними, побачити і почути їхню думку про свої досягнення в живому спілкуванні. Порівняння і змагання - це одна з традиційних форм мотивації. Часто використовується батьками і педагогами стимул у навчанні - це страх. Цей метод базується на тому, що дитина боїться, що, не виконавши якусь роботу, отримає небажані наслідки. Припустимо, батьки позбавлять дитину якихось благ. Чи не дозволять йому грати в комп'ютерні ігри, обмежать його самостійність. Це система батога і пряника.
Страх в якійсь мірі мотивує дитину. Але це мотивація низької якості. У цьому випадку дитина виконує завдання недобросовісно, не для того, щоб отримати знання, а для того, щоб не бути покараним.
Страх, матеріальні стимули, оцінки, прогнози на майбутнє, змагання, боротьба за першість - це фактори зовнішнього мотивації, вони нестабільні і часто орієнтовані на негативні сторони особистості (заздрість, марнославство, жадібність).
Найстійкіший ефект має внутрішня мотивація, усвідомлене і радісне прагнення до знань, як до джерела нескінченного розвитку, самореалізації, пошуку і досягнення супутнього успіху. Таку мотивацію можна назвати когнітивної мотивацією.

Усвідомлена (когнітивна) мотивація
У дистанційному навчанні головну роль грає когнітивна мотивація. Тобто мотивація усвідомленої дії. Коли дитина виконує роботу не через страх і не для того, щоб виділитися з ряду однолітків або отримати винагороду, а для того, щоб отримати знання. Стати розумнішими, розширити свої горизонти, піднятися в своєму особистісному розвитку.
Це найбільш складна мотивація для дитини, який ще не усвідомлює себе самостійною особистістю, не розуміє свого місця в соціумі, не розуміє, як знання з біології або фізики можуть допомогти йому стати успішним і щасливим. Тому завдання вчителя знайти ці стимули. Підвищити його мотивацію.

Як це зробити? Це вже питання техніки. Педагогічної майстерності. Найголовніше в будь-якому навчальному процесі підтримання інтересу до предмета, який викладається. Дуже часто вчитель хоче максимального поглиблення в свій предмет і насичує уроки зайвою і важкою інформацією. І якщо на звичайному уроці в традиційній школі він може бачити безпосередню реакцію своїх учнів і коригувати подачу матеріалу, то у віртуальному - це можливо тільки постфактум, коли вчитель побачить результати під час виконання тестових завдань.
Складна інформація, яка використовується без урахування вікових і психологічних особливостей дитини, не сприяє його внутрішньої мотивації. Завдання вчителя – зробити матеріал максимально доступним. І в той же час цікавим, наочним і стимулюючим до розширення знань. Завжди більш виграшними є уроки ілюстровані і, ті, які спонукають дитину до співтворчості, до пошуку. Перетворюють його не просто в поглинача готової інформації, а у дослідника, який сам відкриває закони, виробляє теорії, докопується до суті.
З іншого боку, навчання не може бути постійною розвагою. Іноді, а точніше, часто воно вимагає зусиль (розумових, фізичних, психологічних). І дитині рано чи пізно доведеться з цим змиритися. Щоб не шукати легких шляхів, не отримуючи ніякого результату від перегляду красивих мультиків або веселих картинок.

Як мотивувати дитину до самостійної роботи і навчання?
Це досить складне питання часто стає для батьків головним критерієм при виборі навчального закладу. Їм хотілося б, щоб дитина вчилася із задоволенням і легко. Учень завжди більше зацікавлений в тому навчанні, яке йому подобається і яке демонструє його успішність. Він може задати питання: «Для чого потрібно вчитися?»
«Якщо будеш добре вчитися, я тобі куплю ... я тобі дозволю ... я тобі дам ... ти зможеш ... « – так батьки іноді залучають своє чадо в мережі навчання. На жаль, діти не сприймають прислів'я «Без праці не виловиш і рибку зі ставка», з тієї простої причини, що їм не потрібно працювати для видобутку рибки. Навіщо напружуватися? Все у них є. І смачна їжа, і розваги, і улюблені іграшки, і престижні гаджети. Батьки не дають їм можливості мріяти, вони швидко і без проблем здійснюють будь-яке дитяче бажання. Це неправильно, тому що знецінює бажане. Те, що дається легко і завжди доступно, ніколи не стане предметом боротьби за його володіння. Чи не змусить людину відчути радість від досягнення результату. І навпаки, чим менш доступними щось, тим більше бажання у людини цього досягти, домогтися, отримати.
Звичайно, мотивувати дитину можна і за допомогою матеріальних стимулів, і за допомогою обіцянки нових можливостей, які дитина отримає в обмін на свої успіхи в навчанні. Це можуть бути досить сильні стимули, але вони тимчасові. Коли дитина досягне покупки планшета, велосипеда, скутера і т.ін., він перестане вчитися. Тобто для того, щоб він продовжував навчання, батькові доведеться знаходити нову приманку. Матеріальний стимул мотивує на досягнення ситуативного результату. А нам потрібно домогтися того, щоб мотивація була стійкою, внутрішньої і не залежала від наявності велосипеда і інших цікавих гаджетів.

Які внутрішні мотиватори можна використовувати?
• Отримання знань потрібно для здійснення мрії.
• Отримання знань робить тебе самостійним.
• Отримання знань розширює простір твого існування.
• Отримання знань допоможе тебе знайти своє місце в житті, своє покликання.
• Отримання знань навчить тебе бути щасливим.
• Отримання знань приносить людині впевненість у собі, радість, щастя.

Фактори, які можуть сприяти мотивації:
• Віра в себе. (Я це зможу! Я досягну високого рівня! Я змушу себе це зробити! Я піду до кінця!)
• Усвідомлення своїх здібностей як недостатньо розвинених. Моє незнання – постійний стимул до розвитку. (Мені ще не вдається вирішити цю задачу, необхідні додаткові знання! Я ще не вмію писати твір на належному рівні, але хочу навчитися!)
• Грамотна похвала.

Роль батьків:
Значний вплив на розвиток мотивації навчання можуть надавати батьки. Для формування позитивної мотивації батькам можна спиратися на наступні поради педагогів:
• цікавитися справами, навчанням дитини;
• допомагати при виконанні домашніх завдань у формі ради, не придушувати самостійність і ініціативність;
• пояснювати дитині, що його невдачі в навчанні - це недолік прикладених зусиль (щось не довчив, що не допрацював);
• частіше хвалити дітей за їхні успіхи, тим самим давати стимул рухатися далі.

Роль учня:
Кожна дитина має свої природні задатки, які може розвинути або занапастити, якщо не буде їх розвивати. Розвиваючи то, що має, людина набуває нових задатків, які допомагають їй досягти успіху. Якщо людина не йде вперед у своєму розвитку, вона навіть не стоїть на місці, а починає деградувати. Особливо це помітно в сучасному стрімкому світі, де щодня відбувається тисячі відкриттів. Стояти на місці не можна! Але для того, щоб дитина це зрозуміла, потрібні:
• Ентузіазм. Зацікавленість дитини в результаті.
• Внутрішня мотивація. Чому мені це потрібно? Навіщо?
• Організація процесу так, щоб він захоплював. Як, коли, скільки часу на це витратити?

У дистанційному навчанні роль учня величезна. Можна сказати, вона домінує над роллю дорослого, який може контролювати, примушувати, стимулювати, але це ніколи не буде мати ефекту, якщо сама дитина не розвине свою внутрішню когнітивну мотивацію до навчання. Завдання дорослого - допомогти йому це зробити.

Психологічні поради для батьків під час карантину перегляд

Що нам казали, коли ми були дітьми і що ми хотіли б почути

Те, що нам казали, коли ми були дітьми:

Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби; мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш; тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з повним ротом…

Те, що ми хотіли б почути:

Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти – дуже милий; приємний; розкажи, що ти відчував; ти – щасливий? мені приємно,

коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з

тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; скажи, якщо я помилився…

Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли

почути ще в дитинстві.

Бруно Ферреро

Поради батькам щодо профілактики дитячих страхів

Дорослі мають приділяти такій дитині особливу увагу. Слід пам’ятати правила:

1.      Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку. Складні завдання прирікають маленьку дитину на неуспіх, зниження самооцінки.

2.      Підтримуйте її, говоріть про її впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання

3.      Не порівнюйте успіхи дитини з успіхами інших дітей, дуже важливі оптимістичні прогнози на завтра.

4.      Не припускайте ситуацій змагання, публічного виступу дитини.

5.      Дуже ефективні вправи на реалізацію, психогімнастика.

6.      Зменшити або усунути тривожність і страхи у дошкільників можна за допомогою:

    ·         Малювання;

    ·         Лялькового,настійного театру;

    ·         Ігрової терапії,музикотерапії;

    ·         Психологічних  ігор;

    ·         Фізичних вправ-етюдів;

    ·         Читання художньої літератури.

Завдання :

7.   Намалюйте на аркуші паперу те,чого ви боїтесь,що вас тривожить.

Після виконання малюнка порвіть його на дрібні шматки і викиньте,позбавтеся своїх переживань.

8.   Пригадайте казки та художні твори про сміливих героїв.

Відповіді : «Котигорошко», «Коза -  Дереза», «Котик і півник», «Ох», «Пригоди Буратіно», «Чиполіно» Дж. Радарі ,твори Маршака,Михалкова та ін.

9.   Вправа «Закінчи речення».

Я хочу…

Я вмію…

Я зможу…

10. Намалюйте себе у майбутньому (бажано, щоб зображення було радісним, позитивним). Потім розкажіть про себе в майбутньому, яким будуть ваші досягнення, успіхи, про що ви мрієте.

Поради учням

Правила чесності і правдивості

1.    Якщо дав слово – дотримайся його, бо тобі перестануть вірити.
2.        Необхідно завжди говорити правду, таких людей називають чесними.
3.        Чесна людина спокійно вирішить всі питання. В цьому її вихованість.
4.    Кожну справу виконуй добросовісно, цим ти принесеш радість собі і товаришам.
5.    Від цього буде залежати думка про тебе.
6.        Будь завжди ввічливим і правдивим по відношенню до товаришів.
7.       Необхідно завжди справедливо вирішувати конфлікти.
8.        Якщо ти завжди говориш правду, виконуєш свої обіцянки, ти станеш такою людиною, якій можна все довірити.
9.   Радіти за успіхи товаришів потрібно завжди щиро – тебе будуть вважати хорошим товаришем, чесним.
10.   За свої помилки відповідай сам, не перекладай вину на інших.
11.  Завжди говори правду прямо – приємна вона чи ні.
12.  Якщо ти зробив щось погане, сміливо признайся в цьому. Всі зрозуміють, що ти розібрався в своїй помилці.

Поради педагогам

Профілактика емоційного вигорання

·       Перше і головне правило: у гострій стресовій ситуації не слід приймати ніяких рішень!!!

·       Антистресове дихання – головна складова психосоматичної рівноваги

Повільно зробіть глибокий вдих через ніс (рахуйте до 3-х), затримайте дихання (рахуйте до 3-х), після чого зробіть через ніс видих (рахуйте до 3-х), затримайте дихання (рахуйте до 3-х).

Повторіть декілька разів. Постарайтеся уявити собі, що з кожним глибоким вдихом і тривалим видихом ви звільняєтеся від стресового напруження.

·       Зробіть невеликий масаж

Щоб зберегти енергію, масажуйте по 30 секунд точки, які знаходяться під носом, між бровами, під нижньою губою і в центрі долоні.

·       Розрядіть емоції

Спробуйте виговоритися   комусь до кінця. Після того, як людина      виговориться, її збудження знижується і вона може усвідомити свої помилки або прийняти правильне рішення.

·    Прибирання будинку або робочого місця теж допомагає зняти стрес, адже дає своєрідний психологічний ефект - зовнішній порядок і організованість людина несвідомо переносить на власне життя.

·      Ароматерапія

Запахи сильно пов'язані з емоційною пам'яттю. Тому дуже корисно мати під рукою аромат, що асоціюється з пережитими хвилинами сильного щастя, захоплення, блаженства. Вдихайте його частіше, це допоможе зберегти гарний настрій.

·      Фізична активність

Одним із чинників стресу за сучасних умов є гіподинамія (зниження рухової активності)

Корисні вправи: оздоровчий біг, активна ходьба, плавання, а також вправи на розтягування м'язів, вправи на розвиток гнучкості опорно-рухового апарату.

Навіть 30-секундна пробіжка вгору і вниз, наприклад по сходах, посилює прилив кисню до кори головного мозку, яка відповідає за наше емоційне самопочуття.

·        Змийте конфлікти і стреси

Справитися з емоційним негативом допомагає 15-хвилинний душ. Проточна вода «змиває» накопичену в організмі «від’ємну» енергію.

·       Хвилина на роздуми

Знайдіть можливість залишитися вдома одному, щоб упорядкувати думки. Увімкніть улюблену музику, дістаньте з холодильника улюблені ласощі, влаштуйтеся в улюбленому кріслі. Подумайте, чого б вам хотілося найбільше, і запишіть бажання на папері. Вид чіткого плану допоможе визначитися з подальшими діями.

·   Хоча б раз на тиждень займайтеся тим, що вам нібито не можна (трішки поруште дієту,  потіште себе чимось смачненьким,  ляжте спати раніше, ніж заплановано).

·       Ефективний антистресовий допінг - смачна їжа

Поповнюють запас вітамінів і мінеральних речовин, необхідних організму в стресовому стані та діють не гірше антидепресантів такі продукти, як: шоколад, банани, морозиво, молоко, салат, шпинат, капуста, паприка.

·     Не забувайте кожного дня говорити ласкаві слова близькій та дорогій для вас людині

Не сумнівайтесь, що  він(вона) відповість вам тим самим. У нашому суворому світі одне усвідомлення того, що вас хтось любить,  може захистити від важких емоційних зривів.

ПРАВИЛА

з особистісної організації і саморегуляції часом

n  Повторювані справи намагайтеся робити в той самий час

n  Схожі справи поєднуйте у блоки

n  Починайте з найбільш складних справ

n  Вносьте у роботу розмаїтість, переключайтеся з одного виду діяльності на інший

n  Змінюйте місце і способи роботи

n  Плануйте перерви на відпочинок

n  Говоріть "ні" тим, хто забирає у вас час

n  Підтримуйте порядок на робочому місці

n  Використовуйте правило "Один документ - один раз у руки"

n  Намагайтеся одержати задоволення від кожної хвилини власного життя і задоволення від того, що ви робите

n  Не витрачайте час на марні переживання і почуття провини

n  Обідайте легко, щоб підвищити працездатність у пообідні години

n  У вихідні дні відпочивайте і не думайте про роботу

n  Постійно ставте собі питання: "Як зараз можна витратити час з найбільшою користю?"

Сам собі психолог

·        Живіть під гаслом: «Все, що відбувається, -  на краще»

·        Не «пережовуйте» подумки конфлікти (усвідомте їх причину)

·        Не ігноруйте перші симптоми втоми

·        Робіть «тайм - аути»

·        Візьміть за правило довше і частіше спілкуватися з людьми, які вам приємні

·        Будьте гнучкими в оцінці інших людей

·        Визначайте короткотривалі і довготривалі цілі

·        Тренуйте навички саморегуляції

·        Підтримуйте гарну спортивну форму

·        Пам’ятайте про свої позитивні якості

·        В усьому, що ви робите, намагайтеся знайти позитив

·        Пробачайте собі помилки

·        Визнавайте свої помилки

·        Зберігайте позитивну точку зору

·        Ставтеся до себе добре

·        Відмовтеся від балаканини, пліток, скарг (це підриває вашу цілісність і особисту силу)

·        Пам’ятайте, що ви недосконалі – і це прекрасно

·        Визнайте і прийміть себе таким, яким ви є, – унікальним

До уваги учнів та їх батьків!

     Почала функціонувати Національна дитяча "гаряча лінія" за безкоштовним номером 0-800-500-225 (безкоштовний з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій території України) також відкритий короткий номер 116111 (безкоштовний для абонентів КиївСтар та Лайфселл), що покращує доступ дітей до отримання консультацій.

     Лінія є абсолютно безкоштовною та конфіденційною.

     Графік роботи: по буднях з 12 до 20 години та в суботу з 12 до 16 години.

Батьківські зборина тему:

«ВІДВЕРТА РОЗМОВА ПРО СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ»

Вправа на активізацію «Овації»

Хід вправи: Шановні батьки! Щоб в нашій аудиторіїпанувала атмосфера доброзичливості та довірипропоную нам виконати вправу«Овації».Підведіться, будь ласка,ті, у кого, зараз гарний настрій.Нагородимоїх оваціями. Сідайте, будь ласка,на свої місця,аяпродовжую: «Прошу встати тих, хто…»:

·         хто по життю оптиміст;

·         хто із задоволенням прийшов на батьківські збори;

·         хто виховує сина;

·         хто виховує доньку;

·         хто впевнено знається на темі «статевого виховання».

Дякую Вам!

Вправа «Сценарій» статевого виховання»

Хід вправи: Шановні батьки, вам надається можливість визначити актуальність вашої батьківської участі у вихованні статевої культури дитини-підлітка та визначити свою роль у цьому. Для виконання цього завдання я попрошу вас об’єднатися у 3 групи за кольоровими стікерами, які ви отримали.

Кожна група отримає питання, яке визначить напрямок колективного обговорення, в результаті якого ви зможете обмінятися думками з цього приводу.

Питання для обговорення:

1. Чи є потреба вашої сім’ї у вихованні статевої культури дитини?

2. Хто повинен і може бути ефективним провідником статевого виховання у сім’ї?

3. З якого віку, на вашу думку, варто починати виховання статевої культури дитини?

Вступ

На мій погляд, тема статевого виховання дітей важлива, нелегка, делікатна, далеко не однозначна і потребує такту та стриманості. Потреба в поліпшенні статевого виховання дітей зумовлена цілим рядом причин, а саме: прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці та інтернету.

Особливе місце у статевому вихованні належить насамперед родині, взаємовідносинам батьків, емоційній атмосфері, в якій росте дитина. Молоді люди, з якими батьки говорили про сексуальні стосунки, визнають, що такеспілкування допомогло їм уникнути багатьох помилок і переживань. Але невсі батьки готові до такої розмови. Адже більшість з них виросли в суспільстві, де про взаєминичоловіка і жінки, а також про сексуальну поведінку не було прийнято говорити відкрито. У сім’ях ці теми нерідко обходили увагою або замовчували.Багато батьків, навітьвизнаючи необхідність статевого виховання, часто обирають вичікувальнупозицію, вважаючи, що чим довше молоді люди не будуть поінформовані, тим пізніше почнуть статеве життя. В результаті відверта розмова відбувається тоді, коли поради і попередження вже не актуальні.

Пам’ятайте, що статеве виховання має охоплювати різні теми, а саме питання цінностей,відносин, турботи, емоційної близькості, любові,відповідальності, сім’ї, материнства і батьківства,а не обмежуватися інформацією про фізіологічніа спекти статевих стосунків і ризики, які їх супроводжують.

Міфи та факти «Хлопці та дівчата підлітки– які вони?»

Існує безліч помилкових стереотипних суджень щодо відмінностей між дітьми чоловічої та жіночої статей, які ускладнюють диференціацію напрямків виховних впливів на хлопчиків та дівчаток.

Я пропоную Вам відповісти на ряд запитань так, як вважаєте за потрібне, а потім зіставите свої відповіді (міфи - факти) з думкою людей, які професійно займаються дитячою психологією.

1.                 Дівчатка-підлітки слухняніші, ніж хлопчики?

Міф.Тільки у ранньому дитинстві дівчатка краще слухаються дорослих. А от хлопчики-підлітки набагато слухняніші до вказівок старших.

2.                 Хлопчики-підлітки більш амбіційніші?

Міф. Дівчатка більш чітко уявляють свої майбутні досягнення, хлопчиків приходиться підштовхувати до цього.

3.                 Хлопчики більш схильні до точних наук?

Факт.Але тільки з 12-13 років, і велику роль у цьому відіграє вплив оточуючих. У більш ранньому віці ці здібності ідентичні.

4.                 Дівчатка-підлітки більш охоче діляться своїми переживаннями?

Факт. У більш ранньому віці різниця мала.

5.                 Хлопчики-підлітки більш агресивні, ніж дівчатка?

Факт.Хлопчики стають агресивними приблизно з2,5років.

6.                 Дівчатка-підлітки пасивніші, ніж хлопчики-підлітки?

Міф.Хлопчики виявляють активність шумно і різко, а дівчатка - хоч і тихіше, але набагато результативніше.

7.                 Дівчатка-підлітки більш чутливіші до дотиків?

Міф. Істотних відмінностей тут не існує.

8.                 Дівчатка-підлітки легше піддаються чужому впливу?

Міф.Навпаки, дівчатка частіше наслідують власну думку, а хлопчики дотримуються «правил гри», що прийняті у компанії.

9.                 У дівчаток-підлітків в більшій мірі виражені порушення емоційного плану: підвищена образливість, плаксивість, часта зміна настрою; у хлопчиків-підлітків - зміна поведінки та рухових реакцій.

Факт.

10.            У хлопчиків більш розвинена схильність до командування?Міф.Хлопчики мають схильність нав'язувати свої вимоги ровесникам і навіть дорослим; дівчатка домагаються цього результату м'якше і послідовніше.

Дитина стає підлітком

(10-15 років)

З 10 річного віку поступово починається процес статевого дозрівання,а з 12-річного віку перебудова організму дитини вже йде повним ходом. В дівчат, як правило, статеве дозрівання розпочинаються в 10-12 років, а у хлопців–у 13 років. Активно в цей період починає працювати ендокринна система, яка тісно пов’язана із нервовою системою. З 12-річного віку підліток починає відчувати так звані «гормональні бурі». Наприклад, гормональний продукт діяльності гіпофіза та щитовидної залози обумовлюють підвищений обмін речовин в організмі, бурхливий ріст тіла в довжину, особливо кінцівок, збільшення маси тіла.

Завдяки підвищеній активності кори надниркових залоз стимулюється посилена робота статевих залоз. Зміни в функції статевих залоз як у хлопчиків, так і у дівчаток можуть спровокувати перепади в настрої, нервові перевантаження, підвищену стомлюваність, бурхливі емоційні переживання, змінюється також характер дітей, вподобання та поведінка.

Основні статеві гормони дівчат – естрогени, що виробляються яєчниками, забезпечують розвиток статевих органів і молочних залоз. Форми тіла округлюються, збільшуються груди, таз стає ширшим за плечовий пояс, тіло поступово набуває жіночих форм. В середньому у віці 11-13 років у дівчат з’являється перша менструація, що свідчить про настання статевої зрілості і здатності до вагітності. Вік появи менструацій загалом визначається станом здоров’я, спадковістю та умовами життя. Спочатку менструації можуть бути нерегулярними й різної тривалості. Поступово вони стають регулярними, настають в середньому через кожні 28 днів і тривають по 3-5 днів.

Чоловічий статевий гормон тестостерон, який виробляється яєчками, викликає розвиток геніталій і фізичні зміни в організмі підлітка. Тілобудова у хлопців набуває типових чоловічих форм – широкі плечі й вузькі стегна, рельєфні м’язи грудей та спини, чоловіча форма сідниць. Голос стає нижчим, відбувається ріст щитовидного хряща, на обличчі пробиваються вуса і борода, з’являються вугрі.

Перші полюції (мимовільне сім’явиверження вночі та вранці, яке часто супроводжується еротичними снами) виникають у 13-14 років і у більшості юнаків стають регулярними до 16 років. Еякуляція у хлопчиків свідчить про досягнення фізіологічної статевої зрілості й здатності до зачаття дитини.

У дітей можуть з’являтися еротичні фантазії, вони частіше звертають увагу на сексуальну тематику у книжках, журналах, на телебаченні й в інтернеті, і це ще більше посилює їхню допитливість. Якщо дорослі намагаються з ними про це заговорити, підлітки можуть соромитися або вдавати байдужість.

У підлітків виникає занепокоєння щодо змін власного тіла: «Чи нормально те, що відбувається зі мною?», «Чи не занадто повільно я розвиваюся порівняно з однолітками?» Часом такі зміни викликають почуття незручності та збентеження.

Підлітки починають оцінювати своє тіло з точки зору сексуальної привабливості. Часто вони в цьому не впевнені й переймаються своєю статурою, станом шкіри, розмірами статевих органів. У хлопців сексуальний потяг з’являється раніше, дівчата довше перебувають на стадії романтичної закоханості. І ті, й інші розпочинають активно спілкуватися у змішаних компаніях.Часто підлітки в цьому віці вперше по-справжньому закохуються. Вони фліртують одне з одним, у них з’являються перші кроки в романтичних стосунках: починають зустрічатися і обережно загравати між собою, триматися за руки, цілувати одне одного в щоку.

Вправа «Поради поштою»

Мета: обговорення ефективних методів статевого виховання дітей, обмін досвідом.

Батьки об’єднуються у групи по 5-6 осіб. Кожній групі дається конверт з картками(5-6 штук). На конверті написане основне речення: «Моя проблема пов'язана з вихованням статевої культури підлітків й полягає у...». Кожна група, продовжуючи речення записане на конверті, конкретно вказує в чому полягає ця проблема. Далі відбувається обмін конвертами між групами. Одержавши конверт, кожен учасник групи(учасники іншої групи, після спільного обговорення, пропонують можливе вирішення)на чистій картці пише її можливе вирішення. Картки вкладаються в конверт і він повертається «відправникам», які читають запропоновані їм шляхи вирішення заявленої проблеми.

Заключне обговорення. Обмін думками - як у групах, так і перед усією аудиторією(за бажанням).

Підсумок батьківських зборів. Я сподіваюся, що отримана інформація була Вам корисною та впевнена, що Ви все-таки знайдете потрібні слова, місце і час, щоб відверто поговорити зі своєю дитиною на таку делікатну тему і такеспілкування допоможе їй уникнути багатьох помилок і переживань в майбутньому.

КІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ

ПОЧИНАЙТЕ ЯКОМОГА РАНІШЕ

Якщо дитина з ранніх років отримує відповідну до її віку й розвитку інформацію про взаємини,знає правильні назви всіх частин тіла і відчуває, щобатьки є надійними порадниками, найімовірніше,спілкування з нею у старшому віці на відвертішітеми не викличе труднощів. А якщо батьки ніколираніше не говорили з дитиною на сексуальні теми, то підліток, що стоїть напорозі статевої зрілості, може сприйняти спроби «профілактичної бесіди» зподивом і побоюванням. Адже в цьому віці він вже має певні уявлення просексуальність, а іноді – і певний особистий досвід. У кожному разі, початиспілкуватися на ці теми хоч би й пізніше все одно краще, ніж ніколи.

ВРАХОВУЙТЕ ВІК І ГОВОРІТЬ ПРОСТО

Поки дитина маленька, говорити з нею про те,що її цікавить, легко. Головне – відповідати спокійно й зрозуміло, підкреслюючи, що йдеться прозвичні речі. Почати краще з біологічних відмінностей чоловіків і жінок, пояснюючи слова, які вонаможе почути поза домівкою або з екрану телевізора. Але обмежуватися однією біологією неправильно: ліпше, щоб дитина відпочатку сприймала сексуальні стосунки як один із проявів любові.

Тема вашої розмови з дитиною обов’язково повинна відповідати її віку.Підлітки одного й того ж віку можуть перебувати на різних стадіях фізіологічної та психосексуальної зрілості. Одні розвиваються з випередженням,інші відстають. Але потреба в експериментах і самопізнанні є в усіх підлітків, тому донести інформацію необхідно навіть до найрозважливіших іслухняних.

У розмові з підлітком використовуйте анатомічні терміни, принагіднопояснюючи їх точний зміст. Відповівши на запитання дитини, переконайтеся, що вона зрозуміла ваші слова і дізналася те, що хотіла. Якщо ви неможете відповісти, не бійтеся зізнатися в цьому. Добре, якщо після вашоїрозмови у дитини з’являться нові запитання.

ВИБИРАЙТЕ ДЛЯ РОЗМОВИ ЗРУЧНИЙ ЧАС, МІСЦЕ І МОЖЛИВІСТЬ

Ваше спілкування має відбуватися в атмосфері довіри і відкритості. Використовуйте різні життєві випадки як «виховні моменти» – прокоментуйте ситуацію, свідками якої ви стали, обговоріть те, що трапилося в школі,сюжет фільму або книгу. Так ви зможете легко привернути увагу дітейдо важливих тем і зробити вашу розмову невимушеною, при цьому і ви,і дитина під час розмови почуватиметеся комфортніше.

КОЖНЕ ПИТАННЯ МАЄ ПРАВО НА ВІДПОВІДЬ

Якщо ви ігноруєте питання або намагаєтеся уникнути розмови, ви тимсамим даєте дитині зрозуміти, що їй не варто звертатися до вас. Ніколи невідповідайте на кшталт: «Ти для цього ще занадто малий (мала)». Якщоваша дитина доросла до того, щоб запитати, значить, вона досить доросла, аби отримати відповідь. Іноді достатньо відповісти в загальних рисах,не вдаючись у деталі. Головне, щоб дитина зрозуміла, що може звертатися до вас зі своїми питаннями і хвилюваннями. Якщо ви не готові відповісти відразу, пообіцяйте знайти відповідь, і буде краще, якщо ви зробитеце разом з дитиною.

НЕ РОБІТЬ ПРИПУЩЕНЬ про те, якою досвідченою, недосвідченою абонаївною є ваша дитина. Уважно слухайте, про що вона говорить і про щопитає. Відповідайте на її питання, а не на свої власні побоювання і страхи.

ВИЯВЛЯЙТЕ ПОВАГУ

Завжди уважно вислухайте дитину і ніколи не глузуйте над її запитаннями. Те, що вам, з вашим досвідом дорослого життя, може здатися незначнимі не вартим уваги, постає дуже важливим для вашої дитини. Не обговорюйте в її присутності те, щоїї бентежить чи цікавить, з іншими дорослими.

Спілкуючись на рівних з дитиною, ви залишаєтеся батьками. Важливо нетільки висловити свою думку, а й дізнатися думку дитини, дати їй можливість поділитися своїми почуттями, виговоритися. Спілкування краще будувати на позиціях партнерства: повчальний тон і нотації тільки ускладнюютьвзаєморозуміння.

ЗАОХОЧУЙТЕ САМОСТІЙНІСТЬ

Кожен підліток хоче відчути себе дорослим. Обговоріть ситуацію і запропонуйте підліткові самому вирішувати, зважаючи на отриману інформацію.

Наголошуйте, що турбота про своє здоров’я і самостійність характерні самедля дорослої людини, що дорослішання нерозривно пов’язане з особистоювідповідальністю за наслідки своїх вчинків і умінням відстоювати свої переконання, не піддаватися тиску з боку інших. Намагайтеся виробити у дитининавички самостійного ухвалення рішень і вміння сказати «ні».

НЕ ТІЛЬКИ РИЗИКИ

Пам’ятайте, що статеве виховання має охоплювати різні теми, а саме питання цінностей,відносин, турботи, емоційної близькості, любові,відповідальності, сім’ї, материнства і батьківства,а не обмежуватися інформацією про фізіологічніаспекти статевих стосунків і ризики, які їх супроводжують. Зауважте, що репродуктивна система недаремно має назву дітородної, адже у неї особлива місія – дати нове життя, продовжити рід. Відтого, як молоді люди ставитимуться до свого тіла, буде залежати не тількиїхнє здоров’я, але й здоров’я їхніх майбутніх дітей. Поясніть, що сексуальністосунки – це цілий пласт взаємин між чоловіком і жінкою, прихованийвід загального огляду, але дуже суттєвий для самопочуття і задоволеністюжиттям.

ПРОПОНУЙТЕ ІНШІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Якщо ви боїтеся щось наплутати або не можете подолати збентеженняв розмові з дитиною про стосунки статей, надайте їй можливість самій прочитати про це чи прочитайте разом з нею. Сьогодні є чимало книг, розрахованих на різний вік, які наочно і дбайливо донесуть всі необхідні відомостідо дитини.

Путівник для батьків на тему:

«Статеве виховання дітей»

Вікова періодизація психосексуального розвитку, особливості статевого розвитку, що характерні для різного віку:

молодшого шкільного, підліткового, юнацького

Спираючись на великий досвід багатьох країн, статеве виховання можна (і, очевидно, потрібно) умовно поділити на п'ять етапів.

Перший (з 2 до 7 років) містить у собі пізнання власного «я», початкові поняття про будову свого тіла, отримання правдивих і найбільш повних (природно, з урахуванням віку) відповідей на запитання: чим відрізняється від мене «вона» («він»)? звідки з'являються на світ діти?

На другому етапі (з 8 до 11 років) раніше отримана інформація повинна бути уточнена, конкретизована; необхідно допомогти дитині упорядкувати свої знання. Період, що передує першим ознакам статевого дозрівання) характеризується подальшим закріпленням статевих моральних орієнтацій дитини, проявами статевої поведінки в іграх, спілкуванні з ровесниками. Так, щоб уникнути психологічної травми, дуже важливо ще задовго до першої менструації пояснити дівчинкам, які зміни відбуваються в їхньому організмі. У свою чергу, і хлопчики повинні знати про це (маючи поняття про стан своїх однокласниць, їм буде простіше дотримуватися визначених правил поведінки).

Третій етап (з 11 до 13 років) характерне формування образу статевого «Я.

Вже майже зовсім дорослий, оскільки підлітки повинні бути в курсі практично всіх питань, у тому числі про статеві відносини. До того ж у цей час з'являються перші симпатії, складаються пари. І тут важливо не тільки дати їм якусь додаткову інформацію з фізіології людини, але й грунтовно опрацювати моральну і правову сторони взаємин.

На четвертому (з 14 до 18 років) і п'ятому (після 19 років) етапах відбувається зміцнення і часткова реалізація фізіологічної ролі чоловіка і жінки, перші інтимні контакти, установлюються стабільні відносини між партнерами. До статевозрілого віку молоді люди зобов'язані мати інформацію про захворювання, що передаються статевим шляхом, включаючи СНІД, і отримати поради щодо того, як їх уникнути.

Особливості статевого розвитку дітей

Перелік знань (умінь і навичок), якими повинні оволодіти діти і підлітки в процесі свого розвитку.

I клас. Назва частин організму людини взагалі, чоловічої та жіночої статі зокрема; частин організму, пов'язаних із видільними функціями. Назви і розташування основних внутрішніх органів. Позитивна оцінка тілесних почуттів і тілесних виражень почуттів. Роль матері і батька в походженні дітей. Розвиток дитини в материнському організмі, поява на світ і харчування, догляд після народження. Народження дітей — вищий прояв любові та прихильності дорослих чоловіка і жінки. Прояв любові і прихильності в інших людей, уміння поводитися з чужими людьми (щоб уникнути спокуси, розбещення, насильства).

II клас. Розходження статей і особливості статевого розмноження у світі рослин і тварин. Основні знання, поняття, пов'язані з розмноженням ссавців (яйцеклітина, сперматозоїд, запліднення). Розвиток живих істот з яйця як у тілі матері, так і поза ним. Уміння оцінювати і цінувати тілесну красу. Значення і вияв турботи людини про своє здоров'я і красу тіла. Необхідність взаємодопомоги в сім'ї: турбота батьків про дітей, один одного, допомога дітей батькам, відношення до бабусь і дідусів. Вираження своїх почуттів словами, мімікою, жестами. Уміння оцінювати власні прояви любові та прихильності.

III клас. Основні процеси й етапи внутрішнього розмноження. Розвиток дитини в організмі матері (перехід від факту до процесу), режим вагітної жінки і допомога їй з боку оточення. Процес народження і початок самостійного, окремого від матері життя дитини. Основи догляду за немовлям. Взаємозв'язок батьків і дитини після народження. Прояв любові та згоди в сім'ї. Поняття планування сім'ї, його мотиви і способи.

IV клас. Розходження в темпах росту й особливостях розвитку хлопчика і дівчинки. Початкові поняття про статеві ролі хлопчика — юнака — чоловіка і дівчинки — дівчини — жінки. Культура і гігієна тіла. Перші поняття про менструальний цикл (для дівчинок) і про розвиток дівчинки як майбутньої матері (для хлопчиків). Поняття про пристосування людей один до одного в сім'ї. Уявлення про відповідальність, що пов'язана зі статтю.

V клас. Подальше вивчення менструального циклу (фізіологічна сутність, менархе, регулярність, тривалість і особливості протікання, ведення календаря менструацій, гігієна) — для дівчинки; знайомство з особливостями розвитку чоловічої статевої системи — для хлопчика. Подібність і розходження процесів розмноження і розвитку в рослин і у тваринному світі, у різних тварин, тварин і людей. Виникнення і прояв почуття симпатії взагалі та між людьми різної статі.

VI клас.Як хлопчики і дівчатка міняються в процесі розвитку: для дівчат вводиться поняття про порушення менструального циклу, про календар менструального циклу і особисту гігієну; для хлопчиків — про полюції як нормальне фізіологічне явище. Загальне уявлення про гормональні системи чоловічого і жіночого організму. Фізична і психологічна дорослість. Оцінка власних почуттів по відношенню до інших людей. Як люди сваряться, миряться й уникають сварок. Що переживають батьки, коли їхні діти ростуть і дорослішають. Уявлення про особисте життя й особисті взаємини дорослих у сім'ї.

VII клас. Юридичні поняття про шлюб, сім'ю, розлучення. Уміння оцінювати свій фізичний розвиток. Гігієна тіла (роздільно для хлопчиків і дівчаток). Психологічні проблеми дозрівання. Відносини хлопчиків і дівчаток: визнання і прийняття статевих особливостей, взаємна повага, залицяння. Турбота майбутніх батьків про здоров'я своїх майбутніх дітей (шкідливі звички — паління, алкоголізм, токсикоманія). Сексуальні реакції дозрівання: полюції, мастурбація (роздільно для хлопчиків і дівчаток).

VIII клас і далі. Існуючі курси доповнюються за рахунок введення і роз'яснення понять: зріла сексуальність, сексуальне життя і його початок — психологічні, моральні, медичні аспекти; гетеросексуальні відносини, особливості жіночої і чоловічої сексуальності; несподівана вагітність, можливість вагітності без дефлорації; планування сім'ї і контрацепція; психологічна і сексуальна сумісність; сексуальні меншості; захворювання, що передаються статевим шляхом; відповідальність за сексуальні злочини. Цей матеріал в існуючих програмах треба розподіляти з урахуванням попередньої роботи з дітьми й їхніми сім'ями.

ВАЖЛИВІ ПОРАДИ БАТЬКАМ

 1. Атмосфера довіри в сім'ї. Вислуховувати дітей і давати їм правильні та ясні відповіді. Діти повинні знати про статеве дозрівання все, щоб у майбутньому не відчувати страху перед чимось незнайомим.

 2. Називати статеві органи правильно. Пам'ятайте, що у людини немає органів «добрих» і «поганих».

 3. Ніколи не кричати на дитину, навіть якщо вона лається, займається мастурбацією, грає в сексуальну гру. Тут краще відреагувати жартом.

 4. Не боятися говорити дитині правду про її народження, не говоріть про аїста та капусту.

 5. Своєчасно доводити до відома підлітка, що таке менструація, ерекція, полюції.

 6. Розказати про гомо- і гетеросексуалізм, проституцію, хвороби, які передаються статевим шляхом.

У питаннях статевого виховання необхідно застерегти батьків:

- чим більше заборон і чим сильніше придушується «заборонна» сила, тим більш рушійною буде її дія, коли вона прорветься;

- варто уникати крайностей у розмовах про секс - батьки, переборюючи незручність, сиплють фактами, але замовчують про почуття, а почуття - це головне.

Як відповідати на гострі запитання дітей:

- треба доброзичливо розпитати дитину про те, що вона вже знає з цієї теми, а потім, якщо потрібно, поправити та розширити її уявлення;

- пояснення мають бути ясними та зрозумілими, без іносказань і підміни прикладами із життя тварин і рослин;

- казати правду треба на доступному розумінню рівні, зміст відповіді повинен бути цікавий дитині.

Основні проблеми першої близькості:

- проблема психологічної готовності до статевого контакту, наявності емоційної основи, інтимності почуттів;

- проблема «безпеки» - захисту від можливих інфекцій (що особливо актуально в епоху «розгулу» СНІДу) та небажаної вагітності, що має на увазі інформування про сучасні засоби контрацепції. Хочеться помітити, що в вирішенні даної проблеми величезне, якщо не вирішальне значення має просвітницька робота, проведена батьками, учителями та вихователями.

Як говорити про це…

1. Ставтеся спокійно і з повагою до дитячих питань
2. Уникайте довгих повчальних лекцій з статевих питань
3. Поясніть дитині, що ці питання не прийнято обговорювати з усіма
4. Намагайтеся правильно називати статеві органи
5. Спокійно поясніть дитині, що означають непристойні слова і чому ви не хочете, щоб вона їх вживала
6. Відповівши на запитання дитини, переконайтеся, що вона зрозуміла ваші слова.

Правила безпеки

1. Розмовляйте з дітьми про можливості зґвалтування.
2. Розкажіть, що є різниця між дотиками люблячої, близької людини і чужої.
3. Навчіть дітей говорити «ні» на запрошення чужих людей кудись поїхати і подивитися «щось цікаве».
4. Навчіть звертатися за допомогою, якщо хтось надто наполегливий.
5. Поясніть, що тіло належить тільки йому і ніхто не має права доторкатися до нього, вкладати які-небудь органи або пальці, навіть якщо це приємно і не боляче.
6. Домовтеся, що дитина відразу розповість вам про подібні випадки.
7. Якщо дитина починає вести себе приховано або проявляє не за віком обізнаність у питанні сексуальних відносин, поясніть, що вам можна довіряти, навіть якщо хтось попросив його нікому не казати про якусь таємницю.
8.  Якщо ви вважаєте, що з дитиною щось сталося, задавайте навідні запитання.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

Правильна і своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поводження дітей, їх взаємини з однолітками протилежної статі, емоційна оцінка цих особливостей; правильна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку, заснована на твердому знанні того, що є нормативним, а що - відхиленням від норми. Батьки зобов’язані завжди пам’ятати, що їхня реакція на всі ці прояви – один з важливих шляхів статевого виховання!

« ПРАВИЛА ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ З ДІТЬМИ З ПРОБЛЕМИ СЕКСУАЛЬНОСТІ»

Правило перше.Якщо розмова заходить про сексуальні стосунки, слухайте дитину уважно, відключіться від усіх інших справ. Якщо розмова виник в невідповідний момент, перенесіть його, але так, щоб не здавалося, що ви відходите від теми. Важливо показати свою зацікавленість — відкладіть газету, вимкніть телевізор, не позіхайте, не дивіться на годинник. Не треба квапити дитину, «вичавлювати» з нього більше, ніж він хоче сказати.

Правило друге.Дайте зрозуміти дитині, що ви його слухаєте уважно, час від часу щось уточнюючи, перепитуючи, показуючи, що ви не втратили нитку розмови, Такого роду «зворотній зв'язок» заохочує на продовження розмови.

Правило третє.Обговорюючи з дітьми питання сексуальності, уникайте докорів і насмішок, використовуйте позитивні методи комунікації, засновані на заохочення «зворотного зв'язку». Негативні методи спілкування можуть закріпити в свідомості підлітка насторожене ставлення до проблеми статі і тим самим закріпити у свідомості підлітка насторожене ставлення до проблеми статі і тим самим зашкодити розвитку його нормальної сексуальності. Не чекайте, що підліток розкриє перед вами всі карти. Не дивуйтеся і не турбуйтеся, якщо він поспішить піти, як тільки ви почнете розмову «про це». Добре вже, що він побачив вашу готовність до розмови, можливо, він сам пізніше повернеться до нього.

Не починайте з «від Адама». Якщо ви збираєтеся говорити з дитиною про те, як уникнути вагітності, то відразу говорить про контрацептивні засоби, а не про пташок і про бджілок — інакше коли ви дійдете до презервативів, його вже не буде в кімнаті.

Правило четверте.Будуйте фрази так, щоб вони починалися зі слів «я» або «мені». Висловлювання, що починається зі слова «ти», носять атакуючий характер і викликають бажання виправдовуватися, заперечувати: це швидко руйнує контакт.

Правило п'яте. По можливості формулюйте свої висловлювання у формі тверджень, а не питань, оскільки питання часто сприймаються як пастки. Наприклад, коли ви запитуєте дочку: «Чому ти не зустрічаєшся ні з ким крім Сергійка?», адже вас абсолютно не цікавить, чому саме дочка вибрала цього хлопця. Цим питанням ви висловлюєте своє невдоволення, не цікавлячись її думкою. Замість цього питання можна було б зауважити: «Мені здається, дівчата твого віку не обмежуються одним шанувальником».

Правило шосте.Якщо розмова приймає конфліктний характер, всіма силами уникайте «абсолютних» категорій типу «завжди», «ніколи», «кожен раз». Ці поняття взагалі треба вживати обережно, так, як вони завжди виражають заперечення у того, до кого звернені

Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток

психолого-педагогічні рекомендації

·         Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов'язково -сильно.

·         Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні за психологічним віком - дівчатка зазвичай старші від своїх ровесників-хлопчиків.

·         Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються у ньому, а головне -по-різному осмислюють тє з чим зустрічаються у цьому світі.

·         Пам'ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало пригодиться власний дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними - неправильно і марно. Те ж стосується і виховання чоловіком дівчаток.

·         Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні ваших завдань.

·         Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам як у дитячому садку, у школі, так і у побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв'язання, нехай навіть припустившись помилок.

·         3 дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх слід поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами (домашню роботу виконувати точно, як мама, у школі розв'язувати типові задачі, як вчили на уроці), підштовхувати до пошуку власних варіантів розв'язання незнайомих, нетипових завдань.

·         Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопців.

·         Якщо вам треба посварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї - бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її картають. Спочатку з'ясуйте, у чому її помилка.

·         Сварячи хлопчика, викладіть коротко і точно, чим ви незадоволені, тому що він не може довго утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключає слуховий канал, і дитина перестає вас слухати і чути.

·         Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з'ясувати природу труднощів. Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або з незначного приводу через утому (виснаження правої «емоційної» півкулі мозку).

·         Пам'ятайте, що ми часто недооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків. Хлопчики у цьому випадку виснажуються, інтелектуально (зниження активності лівої «раціональної» півкулі). Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.

Стоп булінг - протидія булінгу в учнівському середовищі

Порадник для дітей 1- 4 класів «Особиста безпека»

Порадник для учнів 5- 8 класів «Особиста безпека»

Порадник для учнів 8-11 класів «Особиста безпека в кібер-просторі»

Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства"

     В рамках щорічної Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства" Психологічною службою Рівненського НВК 26 зі здобувачами освіти проведено заняття з елементами тренінгу "Насильству немає виправдання" з метою формування в учнів колективного вміння розпізнавати насильство, не допускати його та вміти захистити себе. Учні отримали інформацію про алгоритм дій в ситуації насильства та памятки-поради.

     В рамках щорічної Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства" з підлітками проведено тренінгове заняття з використанням настільної гри "Коло безпеки"(ДИТИНА І ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО) для формування в учнів системи уявлень та знань щодо явища насильства, форм та методів його попередження та подолання, а також особливостей звернення по допомогу у разі ризику ситуації насильства або безпосереднього випадку.

     В рамках щорічної Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства" проведено заняття для старшокласників з метою підвищення рівня поінформованості  та усвідомлення учнями гострої проблеми торгівлі людьми, обговорення причин, форм та ознак цього явища.

 

 

     В рамках щорічної Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства" зі старшокласниками проведено заняття з елементами тренінгу "СНІД - загроза людству" з метою формування в учнів знання про СНІД, ознайомлення із шляхами зараження ВІЛ- інфекцією, забезпечення інформацією, яка допоможе приймати обмірковані рішення щодо самозахисту від СНІДу, виховання потягу до здорового способу життя.

 

 

     В рамках щорічної Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства" зі здобувачами освіти проведено заняття з елементами тренінгу "Насильству немає виправдання" з метою формування в учнів колективного вміння розпізнавати насильство, не допускати його та вміти захистити себе. Учні отримали інформацію про алгоритм дій в ситуації насильства та памятки- поради.

 

 

 

     В рамках щорічної Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства"  з молодшими школярами проведено заняття з елементами тренінгу "Сім'я - простір без насильства", "Ми за щасливе дитинство" з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім'ях.

 

     В рамках щорічної Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства" з підлітками проведено заняття з елементами тренінгу "Сім'я - простір без насильства", "Ми за щасливе дитинство" з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім'ях.

 

 

 

 

Безпечного куріння не існує переглянути