^Нагору

438495
Сьогодні
Вчора
Цього тижня
За весь час
128
761
2652
438495

Ваш IP: 3.235.74.184
Сьогодні: 02-04-2020

Банери

Психологічна служба

Психологічна служба – це спільна діяльність практичного психолога та соціального педагога. Основною метою діяльності психологічної служби у школі є забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу з метою компетентнісного самовдосконалення вчителя і учня, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників на всіх вікових етапах шкільного життя.

Кадрове забезпечення психологічної служби

 

Psyho

Шкільний психолог - Балакірєва Олена Ігорівна - спеціаліст І категорії

 

 

 

 

dmitruk K 

Соціальний педагог - Дмитрук Катерина Сергіївна спеціаліст І категорії

 

 

 Робота психологічної служби у Рівненському НВК № 26  здійснюється за такими основними напрямками роботи: організаційно-методичний, діагностичний, корекційний, консультативний, просвітницький та профілактичний, відповідно до головних завдань та методичної мети.

 

 

    

 

ПСИХОЛОГИ РАДЯТЬ


Особливості вікових криз


Батькам про кризи та стабільні періоди розвитку дитини


 

     Розвиток дитини є нерівномірним. На одних етапах зміни у дитячій психіці відбуваються повільно та поступово(стабільні періоди),на інших – бурхливо і швидко(кризові періоди).Послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів. Незначні та малопомітні для оточення зміни під час довгих стабільних періодів зумовлюють появу вікових новоутворень внаслідок якісних стрибків у розвитку під час криз.

        Кризові періоди розвиткубули відкриті емпіричним шляхом, причому несподівано (криза семи, трьох, тринадцяти, першого року і, нарешті криза новонародженості). За влучним висловом Л. Виготського, якби кризи не відкрили емпірично, їх необхідно було б сформулювати теоретично.

       Під час кризи дитина за дуже короткий термін змінюється у своїх основних рисах. Це революційний, бурхливий, стрімкий перебіг подій як за темпами, так і за змістом змін, що відбуваються.


Для кризових періодів характерні певні особливості:

1.  Їх межі вкрай невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, дуже важко визначити момент її початку й завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише в середині цього етапу.

2.  Апогей кризи для дитини виявляється у зміні поведінки дитини, її "важковиховуваності". Дитина ніби виходить з під контролю дорослих, стає вередливою, стрімко знижується успішність у школі та працездатність, зростає кількість конфліктів з оточенням. Внутрішнє життя пов’язане з болісними переживаннями.

3. Розвиток під час кризи має переважно негативний характер. На відміну від стабільних періодів, тут відбувається швидше руйнівна ніж творча робота. Дитина не стільки здобуває, скільки щось втрачає з надбаного нею раніше. Водночас у критичні періоди спостерігаються й конструктивні процеси розвитку, поява новоутворень, що мають перехідний характер і не зберігаються надалі у тому самому вигляді (наприклад, автономна мова однорічних дітей).

           Хоча дошкільний вік дитини починається з трьох років, сучасні батьки віддають дитину до навчального закладу набагато раніше. А спеціалізовані групи-ясла сприяють швидкій адаптації дитини до умов дошкільного закладу. Тому необхідно пам’ятати про вплив всіх кризових періодів на розвиток дитини.

 

Криза новонародженості 

 

       Період розвитку дитини від народження до одного року називаютьстадією немовляти. У ній визначають важливу фазу новонародженості (від моменту народження до одного-двох місяців). Фізично відокремившись від матері, дитина має адаптуватися до інших умов життя. Кризу новонародженості не відкрили, а визначили теоретично як особливий період у психічному розвитку дитини.

         Ознакою кризи є втрата дитиною ваги у перші дні після народження. Одразу ж після народження виявляються безумовні рефлекси, що забезпечують роботу основних систем організму (захисні, орієнтувальні тощо). За умови вдоволення органічних потреб та дотримання правильного режиму і виховання у дитини формуються нові, власне людські потреби ( в отриманні вражень, у спілкуванні з дорослими тощо), на їх основі здійснюється психічний розвиток.

           Поступово на появу дорослого в дитини виробляється специфічна емоційно-рухова реакція

("комплекс пожвавлення" за Н. Фігуріним, М. Денисовою), яку вважають початком другої фази розвитку немовляти.


          Комплекс пожвавлення– специфічне психічне новоутворення, що є критичною межею періоду новонародженості, а час його появи є основним критерієм відповідності психічного розвитку дитини віковій нормі.

         Соціальна ситуація життя немовляти з матір’ю спричиняє появу нового типу діяльності безпосереднього емоційного спілкування дитини і матері. Згідно з дослідженнями Д. Ельконіна й М. Лісіної, специфічна особливість цієї діяльності полягає в тому, що її предметом є інша людина.

 

Криза першого року

         Криза першого року пов’язана зосвоєнням мовлення. Якщо спочатку життєдіяльність немовляти регулювала біологічна система, детермінована біоритмами, то поступово вона вступає у суперечність із вербальними ситуаціями, які створюються дорослими.

         Простежується загальний регрес життєдіяльності дитини, ніби зворотній розвиток. Емоційно він виявляється в афективних реакціях. Часто має місце порушення всіх біоритмів, зокрема сну; порушення вдоволення життєвих потреб (наприклад, почуття голоду); емоційні аномалії (похмурість, плаксивість, надмірна вразливість).

         Кризу першого року життя не вважають гострою. Встановлення нових стосунків з дитиною, надання їй певної самостійності у дозволених межах, терпіння та витримка дорослих пом’якшують характер кризи. Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є формування структури мовної та предметної дії. Поява та зникнення автономної мови знаменує початок і кінець кризи першого року.


Криза трирічного віку

  

       Одним з наслідків інтенсивного розвитку спільної діяльності дитини і дорослого у ранньому віці єформування в дитини власного "Я"‒ центрального новоутворення, що виникає наприкінці цього етапу (Л. Божович). Малюк вчиться відокремлювати себе від дорослого, починає ставитися до себе як до самостійного "Я", тобто у нього з’являються початкові форми самосвідомості.        

          Усе це сприяє розвитку прагнення дитини хоча б у вузьких межах своєї можливості діяти самостійно, без допомоги дорослих ("Я сам"). Цей період вважають кризовим("криза трьох років"),оскільки дорослі мають труднощі у взаєминах з дитиною.

          Уперше криза трьох років була описана Ельзою Келер у праці "Про особистість трирічної дитини". Вона визначає низку важливих ознак цього періоду:

1. Негативізм.Дитина взагалі не хоче підкорятися дорослим. Негативізм не слід ототожнювати з неслухняністю, що буває у більш ранньому віці.

2. Упертість.Дитина наполягає на своїй вимозі, на власному рішенні. Малюк починає усвідомлювати себе як особистість і хоче, щоб на цю особистість зважали. Упертість не слід плутати з наполегливістю.

3. Примхливість.Близька до негативізму й упертості, але має більш генералізований і безособистісний характер. Це протест домашнього устрою.

4. Свавілля.Прагнення емансипації від дорослого. Дитина хоче бути самостійною. Це дещо нагадує кризу першого року, але тоді було прагнення фізичної самостійності, а тепер йдеться про глибший рівень – самостійність наміру, задуму.

5. Знецінювання дорослих.Батьки переживають справжній шок, почувши від дитини "дурень" чи щось подібне.

6. Протест-бунт.Виявляється у частих сварках з батьками. У сім’ях з однією дитиною простежується прагнення деспотизму. Дитина вишукує безліч способів деспотичної влади над оточенням.

          Описана криза є тимчасовою, але пов’язані з нею новоутворення (відокремлення від оточення, порівняння з іншими тощо) – важливий етап розвитку дитини. Прагнення самостійності в дитини цього віку виявляється у формі гри, тому криза трьох років і розв’язується шляхом переходу дитини до ігрової діяльності.

 

Готовність до школи
Як підготувати дитину до школи
 

        Здавалося б, зовсім недавно ви мріяли про той час, коли ваша дитина піде до школи. І ось той довгоочікуваний день настав – 1 вересня! З ним у кожного пов’язані світлі та хвилюючі спогади, адже в пам’яті надовго закарбовується той день, коли вперше переступаєш поріг школи. Батьки завжди хвилюються, як навчатиметься їхня дитина, чи стане цей період у житті сім’ї радісним і щасливим, чи виникнуть якісь труднощі. Все це залежить від підготовки дитини та її сім’ї до нових умов.

        Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін і труднощів, пов’язаних із початком навчання в школі, тим легше він їх подолає, тим спокійнішим буде перебіг пристосування до школи. Тому і приділяється значна увага проблемі визначення готовності дитини до школи. Готовність дитини до систематичного навчання – це той рівень розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушення здоров’я дитини.

       Батькам слід звернути увагу: якщо дитина недостатньо готова до навчання, але навчається добре – це часто досягається дуже дорогою «фізіологічною ціною»: виникає значне напруження різних систем організму, яке призводить до стомлення і перевтомлення, і як результат – розладу нервово-психічної системи.

Фізіологічна готовність.

        Народна мудрість свідчить: „У здоровому тілі – здоровий дух”. І це дійсно так. Навчання у школі потребує від дитини напруги всіх фізичних сил: рано вставати, сидіти п’ять-шість годин за партою. Додайте до цього скорочення часу на прогулянки, двогодинні домашні завдання, відсутність звичного у дитячому садочку денного сну, відвідування гуртків – і ви зрозумієте, що здоров’я першокласника повинне бути не просто добрим, а відмінним.


Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі?

         Звичайно, важливо, щоб дитина пішла до школи фізично підготовленою, однак це не є єдиною умовою. Одним із найнеобхідніших показників є психологічна готовність. Її зміст полягає у певній системі вимог, які будуть поставлені дитині під час навчання. Дуже важливо, щоб вона була здатною впоратися із ними.

Психологічну готовність до школиподіляютьна особистісну, вольову та інтелектуальну.

Особистісна готовністьскладається з навичок і здатностей контактувати із однокласниками та вчителями. Адже навіть ті малята, які відвідували дитячий садок і залишились на якийсь час без батьків, опиняються в школі серед незнайомих їм людей.

        Уміння дитини спілкуватися з однолітками, діяти разом з іншими, поступатися, підкорятися за необхідності, уникати конфлікту – якості, які забезпечують їй безболісну адаптацію до нового соціального середовища. Це сприяє створенню сприятливих умов для подальшого навчання в школі. Дитина нібито повинна бути готовою до соціальної позиції школяра, без якої їй буде складно, навіть якщо вона інтелектуально розвинена. Якщо ж такої готовності немає, то дитина вчиться нерівно, успіхи спостерігаються тільки на тих заняттях, які є для дитини цікавими, а решту завдань малюк виконує недбало, наспіх.

        Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Якщо дитина зовсім не хоче йти до школи та навчатися, то причиною цього може бути залякування школою, особливо якщо малюк невпевнений у собі, боязкий. Тому необхідно сформувати правильне уявлення про школу, позитивне ставлення до вчителів, до книг. Саме особистісній готовності до школи батьки повинні приділити особливу увагу. Важливо навчати дитину взаєминам з однолітками, створити вдома таку обстановку, щоб маля почувало себе впевнено, і йому хотілося йти до школи.

Вольова готовність.
        У школі на дитину чекають не тільки друзі, ігри і розваги. Деякі батьки, прагнучи „підготувати” малюка до зустрічі зі школою, забувають розповісти йому, що навчання – це ще й напружена праця. І від дитини вимагатиметься робити не тільки те, що їй хочеться, але й те, що вимагають вчитель, шкільний режим, програма.

       До шести років відбувається оформлення основних структур вольової дії. Дитина вже здатна поставити мету, створити план дії, реалізувати його, переборовши перешкоди, оцінити результат своєї дії. Звичайно, все це відбувається не зовсім усвідомлено. Але зміцнити вольове знання про себе може допомогти гра. Батьки, які це розуміють, здатні в період домашньої роботи перетворити квартиру на палубу корабля, космодром, лікарню, де певні завдання виконуються із задоволенням, без погроз і насильства. У віці 6 років дитина спроможна вже аналізувати власні рухи і дії. Тому вона може навмисно заучувати вірш, відмовитися від гри заради виконання якого-небудь „дорослого” завдання, здатна побороти страх перед темною кімнатою, не заплакати від забитого колінця. Це є важливим для розвитку гармонійної особистості. Також важливим аспектом можна назвати формування в дитини пізнавальної діяльності. Вона полягає у формуванні в дітей здатності переборювати труднощі, прагненні не пасувати перед ними, долати їх самостійно або за невеликої підтримки дорослих. Це допоможе дитині управляти своєю поведінкою у школі. А складається така поведінка за наявності дружніх, партнерських взаємин між дорослими та дитиною.

Інтелектуальна готовність.
        Саме інтелектуальній готовності всі батьки віддають „пальму першості”, адже розуміють її дуже своєрідно. Так, дитина читає, так, її „напхали” знаннями, вона лічить до ста і навіть більше. Але інтелектуальна готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців. Дитина повинна навчитися порівнювати, узагальнювати, робтити висновки, аналізувати.
 
      Дітей дошкільного віку характеризує загальна допитливість. Це вік „чомучок”. Але часто трапляється, що допитливість зникає, і в школі, навіть початковій, у дітей виникає інтелектуальна пасивність. Ця пасивність призводить до відставання. Як цього уникнути? Бажано завжди відповідати на питання, які ставить дитина, тому що спілкування з батьками – величезна радість і цінність для дитини. Якщо своєю увагою Ви будете підтримувати її інтерес до пізнання, то їй буде легше розвиватися. Нажаль, батьки часто не відповідають на обридлі дитячі питання – це є основою інтелектуальної пасивності. Також до цього призводить надання дитині „готових” знань, навіть тоді, коли вона сама може з’ясувати нові властивості предметів, помітити їх подібності та відмінності. Тому необхідно разом з дитиною здобувати знання про навколишній світ і формувати її розумові навички. Нехай вона навчиться орієнтуватися в навколишньому середовищі та осмислювати отримані відомості.

         Крім мислення, для малюка дуже важливою є емоційна зрілість, яка містить самоконтроль та вміння зосередитися на копіткій роботі. 

         Підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формуванні вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

         Часто виникає запитання: а хто ж має здійснювати цю підготовку – батьки, сім’я чи вихователі дитячого садочка? Досвід показує, що ніякий найкращий дитячий заклад не може повністю замінити сім’ю, сімейне виховання. У дитячому садочку дітям прищеплюють багато корисних навичок, але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім’ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі.

Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника

 Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

1. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

2. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той чи на інший продукт).

3. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

4. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

5.  Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.

6. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

7.  Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

8. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

9. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.


Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника

       У 6-7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко, адже нервова система ще повністю не сформувалася.
       Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1
Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2
Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10-15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3
Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4
Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.
 

 

Що нам казали, коли ми були дітьми і що ми хотіли б почути

 

Те, що нам казали, коли ми були дітьми:

 

Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби; мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш; тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з повним ротом…

 

Те, що ми хотіли б почути:

 

Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти – дуже милий; приємний; розкажи, що ти відчував; ти – щасливий? мені приємно,

 

коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з

 

тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; скажи, якщо я помилився…

 

Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли

 

почути ще в дитинстві.

 

Бруно Ферреро

 

Поради батькам щодо профілактики дитячих страхів

Дорослі мають приділяти такій дитині особливу увагу. Слід пам’ятати правила:

1.      Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку. Складні завдання прирікають маленьку дитину на неуспіх, зниження самооцінки.

2.      Підтримуйте її, говоріть про її впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання

3.      Не порівнюйте успіхи дитини з успіхами інших дітей, дуже важливі оптимістичні прогнози на завтра.

4.      Не припускайте ситуацій змагання, публічного виступу дитини.

5.      Дуже ефективні вправи на реалізацію, психогімнастика.

 

6.      Зменшити або усунути тривожність і страхи у дошкільників можна за допомогою:

    ·         Малювання;

    ·         Лялькового,настійного театру;

    ·         Ігрової терапії,музикотерапії;

    ·         Психологічних  ігор;

    ·         Фізичних вправ-етюдів;

    ·         Читання художньої літератури.

Завдання :

7.   Намалюйте на аркуші паперу те,чого ви боїтесь,що вас тривожить.

Після виконання малюнка порвіть його на дрібні шматки і викиньте,позбавтеся своїх переживань.

8.   Пригадайте казки та художні твори про сміливих героїв.

Відповіді : «Котигорошко», «Коза -  Дереза», «Котик і півник», «Ох», «Пригоди Буратіно», «Чиполіно» Дж. Радарі ,твори Маршака,Михалкова та ін.

9.   Вправа «Закінчи речення».

Я хочу…

Я вмію…

Я зможу…

10. Намалюйте себе у майбутньому (бажано, щоб зображення було радісним, позитивним). Потім розкажіть про себе в майбутньому, яким будуть ваші досягнення, успіхи, про що ви мрієте.

Поради учням

 

Правила чесності і правдивості

  1.    Якщо дав слово – дотримайся його, бо тобі перестануть вірити.
  2.        Необхідно завжди говорити правду, таких людей називають чесними.
  3.        Чесна людина спокійно вирішить всі питання. В цьому її вихованість.
  4.    Кожну справу виконуй добросовісно, цим ти принесеш радість собі і товаришам.
  5.    Від цього буде залежати думка про тебе.
  6.        Будь завжди ввічливим і правдивим по відношенню до товаришів.
  7.       Необхідно завжди справедливо вирішувати конфлікти.
  8.        Якщо ти завжди говориш правду, виконуєш свої обіцянки, ти станеш такою людиною, якій можна все довірити.
  9.   Радіти за успіхи товаришів потрібно завжди щиро – тебе будуть вважати хорошим товаришем, чесним.
  10.   За свої помилки відповідай сам, не перекладай вину на інших.
  11.  Завжди говори правду прямо – приємна вона чи ні.
  12.  Якщо ти зробив щось погане, сміливо признайся в цьому. Всі зрозуміють, що ти розібрався в своїй помилці.

Поради педагогам

 

Профілактика емоційного вигорання

 

·       Перше і головне правило: у гострій стресовій ситуації не слід приймати ніяких рішень!!!

 

·       Антистресове дихання – головна складова психосоматичної рівноваги

 

Повільно зробіть глибокий вдих через ніс (рахуйте до 3-х), затримайте дихання (рахуйте до 3-х), після чого зробіть через ніс видих (рахуйте до 3-х), затримайте дихання (рахуйте до 3-х).

 

Повторіть декілька разів. Постарайтеся уявити собі, що з кожним глибоким вдихом і тривалим видихом ви звільняєтеся від стресового напруження.

 

·       Зробіть невеликий масаж

 

Щоб зберегти енергію, масажуйте по 30 секунд точки, які знаходяться під носом, між бровами, під нижньою губою і в центрі долоні.

 

·       Розрядіть емоції

 

Спробуйте виговоритися   комусь до кінця. Після того, як людина      виговориться, її збудження знижується і вона може усвідомити свої помилки або прийняти правильне рішення.

 

·    Прибирання будинку або робочого місця теж допомагає зняти стрес, адже дає своєрідний психологічний ефект - зовнішній порядок і організованість людина несвідомо переносить на власне життя.

 

·      Ароматерапія

 

Запахи сильно пов'язані з емоційною пам'яттю. Тому дуже корисно мати під рукою аромат, що асоціюється з пережитими хвилинами сильного щастя, захоплення, блаженства. Вдихайте його частіше, це допоможе зберегти гарний настрій.

 

·      Фізична активність

 

Одним із чинників стресу за сучасних умов є гіподинамія (зниження рухової активності)

 

Корисні вправи: оздоровчий біг, активна ходьба, плавання, а також вправи на розтягування м'язів, вправи на розвиток гнучкості опорно-рухового апарату.

 

Навіть 30-секундна пробіжка вгору і вниз, наприклад по сходах, посилює прилив кисню до кори головного мозку, яка відповідає за наше емоційне самопочуття.

 

·        Змийте конфлікти і стреси

 

Справитися з емоційним негативом допомагає 15-хвилинний душ. Проточна вода «змиває» накопичену в організмі «від’ємну» енергію.

 

·       Хвилина на роздуми

 

Знайдіть можливість залишитися вдома одному, щоб упорядкувати думки. Увімкніть улюблену музику, дістаньте з холодильника улюблені ласощі, влаштуйтеся в улюбленому кріслі. Подумайте, чого б вам хотілося найбільше, і запишіть бажання на папері. Вид чіткого плану допоможе визначитися з подальшими діями.

 

·   Хоча б раз на тиждень займайтеся тим, що вам нібито не можна (трішки поруште дієту,  потіште себе чимось смачненьким,  ляжте спати раніше, ніж заплановано).

 

·       Ефективний антистресовий допінг - смачна їжа

 

Поповнюють запас вітамінів і мінеральних речовин, необхідних організму в стресовому стані та діють не гірше антидепресантів такі продукти, як: шоколад, банани, морозиво, молоко, салат, шпинат, капуста, паприка.

 

·     Не забувайте кожного дня говорити ласкаві слова близькій та дорогій для вас людині

 

Не сумнівайтесь, що  він(вона) відповість вам тим самим. У нашому суворому світі одне усвідомлення того, що вас хтось любить,  може захистити від важких емоційних зривів.

 

ПРАВИЛА

 

з особистісної організації і саморегуляції часом

 

n  Повторювані справи намагайтеся робити в той самий час

 

n  Схожі справи поєднуйте у блоки

 

n  Починайте з найбільш складних справ

 

n  Вносьте у роботу розмаїтість, переключайтеся з одного виду діяльності на інший

 

n  Змінюйте місце і способи роботи

 

n  Плануйте перерви на відпочинок

 

n  Говоріть "ні" тим, хто забирає у вас час

 

n  Підтримуйте порядок на робочому місці

 

n  Використовуйте правило "Один документ - один раз у руки"

 

n  Намагайтеся одержати задоволення від кожної хвилини власного життя і задоволення від того, що ви робите

 

n  Не витрачайте час на марні переживання і почуття провини

 

n  Обідайте легко, щоб підвищити працездатність у пообідні години

 

n  У вихідні дні відпочивайте і не думайте про роботу

 

n  Постійно ставте собі питання: "Як зараз можна витратити час з найбільшою користю?"

 

Сам собі психолог

 

·        Живіть під гаслом: «Все, що відбувається, -  на краще»

 

·        Не «пережовуйте» подумки конфлікти (усвідомте їх причину)

 

·        Не ігноруйте перші симптоми втоми

 

·        Робіть «тайм - аути»

 

·        Візьміть за правило довше і частіше спілкуватися з людьми, які вам приємні

 

·        Будьте гнучкими в оцінці інших людей

 

·        Визначайте короткотривалі і довготривалі цілі

 

·        Тренуйте навички саморегуляції

 

·        Підтримуйте гарну спортивну форму

 

·        Пам’ятайте про свої позитивні якості

 

·        В усьому, що ви робите, намагайтеся знайти позитив

 

·        Пробачайте собі помилки

 

·        Визнавайте свої помилки

 

·        Зберігайте позитивну точку зору

 

·        Ставтеся до себе добре

 

·        Відмовтеся від балаканини, пліток, скарг (це підриває вашу цілісність і особисту силу)

 

·        Пам’ятайте, що ви недосконалі – і це прекрасно

 

·        Визнайте і прийміть себе таким, яким ви є, – унікальним

 

 

 

До уваги учнів та їх батьків!

     Почала функціонувати Національна дитяча "гаряча лінія" за безкоштовним номером 0-800-500-225 (безкоштовний з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій території України) також відкритий короткий номер 116111 (безкоштовний для абонентів КиївСтар та Лайфселл), що покращує доступ дітей до отримання консультацій.

     Лінія є абсолютно безкоштовною та конфіденційною.

     Графік роботи: по буднях з 12 до 20 години та в суботу з 12 до 16 години.

 

 

1a

 

1b

 

1d

 Памятки

 

 

Батьківські зборина тему:

«ВІДВЕРТА РОЗМОВА ПРО СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ»

Вправа на активізацію «Овації»

Хід вправи: Шановні батьки! Щоб в нашій аудиторіїпанувала атмосфера доброзичливості та довірипропоную нам виконати вправу«Овації».Підведіться, будь ласка,ті, у кого, зараз гарний настрій.Нагородимоїх оваціями. Сідайте, будь ласка,на свої місця,аяпродовжую: «Прошу встати тих, хто…»:

·         хто по життю оптиміст;

·         хто із задоволенням прийшов на батьківські збори;

·         хто виховує сина;

·         хто виховує доньку;

·         хто впевнено знається на темі «статевого виховання».

Дякую Вам!

Вправа «Сценарій» статевого виховання»

Хід вправи: Шановні батьки, вам надається можливість визначити актуальність вашої батьківської участі у вихованні статевої культури дитини-підлітка та визначити свою роль у цьому. Для виконання цього завдання я попрошу вас обєднатися у 3 групи за кольоровими стікерами, які ви отримали.

Кожна група отримає питання, яке визначить напрямок колективного обговорення, в результаті якого ви зможете обмінятися думками з цього приводу.

Питання для обговорення:

1. Чи є потреба вашої сім’ї у вихованні статевої культури дитини?

2. Хто повинен і може бути ефективним провідником статевого виховання у сім’ї?

3. З якого віку, на вашу думку, варто починати виховання статевої культури дитини?

Вступ

На мій погляд, тема статевого виховання дітей важлива, нелегка, делікатна, далеко не однозначна і потребує такту та стриманості. Потреба в поліпшенні статевого виховання дітей зумовлена цілим рядом причин, а саме: прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці та інтернету.

Особливе місце у статевому вихованні належить насамперед родині, взаємовідносинам батьків, емоційній атмосфері, в якій росте дитина. Молоді люди, з якими батьки говорили про сексуальні стосунки, визнають, що такеспілкування допомогло їм уникнути багатьох помилок і переживань. Але невсі батьки готові до такої розмови. Адже більшість з них виросли в суспільстві, де про взаєминичоловіка і жінки, а також про сексуальну поведінку не було прийнято говорити відкрито. У сім’ях ці теми нерідко обходили увагою або замовчували.Багато батьків, навітьвизнаючи необхідність статевого виховання, часто обирають вичікувальнупозицію, вважаючи, що чим довше молоді люди не будуть поінформовані, тим пізніше почнуть статеве життя. В результаті відверта розмова відбувається тоді, коли поради і попередження вже не актуальні.

Пам’ятайте, що статеве виховання має охоплювати різні теми, а саме питання цінностей,відносин, турботи, емоційної близькості, любові,відповідальності, сім’ї, материнства і батьківства,а не обмежуватися інформацією про фізіологічніа спекти статевих стосунків і ризики, які їх супроводжують.

Міфи та факти «Хлопці та дівчата підлітки– які вони?»

Існує безліч помилкових стереотипних суджень щодо відмінностей між дітьми чоловічої та жіночої статей, які ускладнюють диференціацію напрямків виховних впливів на хлопчиків та дівчаток.

Я пропоную Вам відповісти на ряд запитань так, як вважаєте за потрібне, а потім зіставите свої відповіді (міфи - факти) з думкою людей, які професійно займаються дитячою психологією.

1.                 Дівчатка-підлітки слухняніші, ніж хлопчики?

Міф.Тільки у ранньому дитинстві дівчатка краще слухаються дорослих. А от хлопчики-підлітки набагато слухняніші до вказівок старших.

2.                 Хлопчики-підлітки більш амбіційніші?

Міф. Дівчатка більш чітко уявляють свої майбутні досягнення, хлопчиків приходиться підштовхувати до цього.

3.                 Хлопчики більш схильні до точних наук?

Факт.Але тільки з 12-13 років, і велику роль у цьому відіграє вплив оточуючих. У більш ранньому віці ці здібності ідентичні.

4.                 Дівчатка-підлітки більш охоче діляться своїми переживаннями?

ФактУ більш ранньому віці різниця мала.

5.                 Хлопчики-підлітки більш агресивні, ніж дівчатка?

Факт.Хлопчики стають агресивними приблизно з2,5років.

6.                 Дівчатка-підлітки пасивніші, ніж хлопчики-підлітки?

Міф.Хлопчики виявляють активність шумно і різко, а дівчатка - хоч і тихіше, але набагато результативніше.

7.                 Дівчатка-підлітки більш чутливіші до дотиків?

Міф. Істотних відмінностей тут не існує.

8.                 Дівчатка-підлітки легше піддаються чужому впливу?

Міф.Навпаки, дівчатка частіше наслідують власну думку, а хлопчики дотримуються «правил гри», що прийняті у компанії.

9.                 У дівчаток-підлітків в більшій мірі виражені порушення емоційного плану: підвищена образливість, плаксивість, часта зміна настрою; у хлопчиків-підлітків - зміна поведінки та рухових реакцій.

Факт.

10.            У хлопчиків більш розвинена схильність до командування?Міф.Хлопчики мають схильність нав'язувати свої вимоги ровесникам і навіть дорослим; дівчатка домагаються цього результату м'якше і послідовніше.

Дитина стає підлітком

(10-15 років)

З 10 річного віку поступово починається процес статевого дозрівання,а з 12-річного віку перебудова організму дитини вже йде повним ходом. В дівчат, як правило, статеве дозрівання розпочинаються в 10-12 років, а у хлопців–у 13 років. Активно в цей період починає працювати ендокринна система, яка тісно пов’язана із нервовою системою. З 12-річного віку підліток починає відчувати так звані «гормональні бурі». Наприклад, гормональний продукт діяльності гіпофіза та щитовидної залози обумовлюють підвищений обмін речовин в організмі, бурхливий ріст тіла в довжину, особливо кінцівок, збільшення маси тіла.

Завдяки підвищеній активності кори надниркових залоз стимулюється посилена робота статевих залоз. Зміни в функції статевих залоз як у хлопчиків, так і у дівчаток можуть спровокувати перепади в настрої, нервові перевантаження, підвищену стомлюваність, бурхливі емоційні переживання, змінюється також характер дітей, вподобання та поведінка.

Основні статеві гормони дівчат – естрогени, що виробляються яєчниками, забезпечують розвиток статевих органів і молочних залоз. Форми тіла округлюються, збільшуються груди, таз стає ширшим за плечовий пояс, тіло поступово набуває жіночих форм. В середньому у віці 11-13 років у дівчат з’являється перша менструація, що свідчить про настання статевої зрілості і здатності до вагітності. Вік появи менструацій загалом визначається станом здоров’я, спадковістю та умовами життя. Спочатку менструації можуть бути нерегулярними й різної тривалості. Поступово вони стають регулярними, настають в середньому через кожні 28 днів і тривають по 3-5 днів.

Чоловічий статевий гормон тестостерон, який виробляється яєчками, викликає розвиток геніталій і фізичні зміни в організмі підлітка. Тілобудова у хлопців набуває типових чоловічих форм – широкі плечі й вузькі стегна, рельєфні м’язи грудей та спини, чоловіча форма сідниць. Голос стає нижчим, відбувається ріст щитовидного хряща, на обличчі пробиваються вуса і борода, з’являються вугрі.

Перші полюції (мимовільне сім’явиверження вночі та вранці, яке часто супроводжується еротичними снами) виникають у 13-14 років і у більшості юнаків стають регулярними до 16 років. Еякуляція у хлопчиків свідчить про досягнення фізіологічної статевої зрілості й здатності до зачаття дитини.

У дітей можуть з’являтися еротичні фантазії, вони частіше звертають увагу на сексуальну тематику у книжках, журналах, на телебаченні й в інтернеті, і це ще більше посилює їхню допитливість. Якщо дорослі намагаються з ними про це заговорити, підлітки можуть соромитися або вдавати байдужість.

У підлітків виникає занепокоєння щодо змін власного тіла: «Чи нормально те, що відбувається зі мною?», «Чи не занадто повільно я розвиваюся порівняно з однолітками?» Часом такі зміни викликають почуття незручності та збентеження.

Підлітки починають оцінювати своє тіло з точки зору сексуальної привабливості. Часто вони в цьому не впевнені й переймаються своєю статурою, станом шкіри, розмірами статевих органів. У хлопців сексуальний потяг з’являється раніше, дівчата довше перебувають на стадії романтичної закоханості. І ті, й інші розпочинають активно спілкуватися у змішаних компаніях.Часто підлітки в цьому віці вперше по-справжньому закохуються. Вони фліртують одне з одним, у них з’являються перші кроки в романтичних стосунках: починають зустрічатися і обережно загравати між собою, триматися за руки, цілувати одне одного в щоку.

Вправа «Поради поштою»

Мета: обговорення ефективних методів статевого виховання дітей, обмін досвідом.

Батьки об’єднуються у групи по 5-6 осіб. Кожній групі дається конверт з картками(5-6 штук). На конверті написане основне речення: «Моя проблема пов'язана з вихованням статевої культури підлітків й полягає у...». Кожна група, продовжуючи речення записане на конверті, конкретно вказує в чому полягає ця проблема. Далі відбувається обмін конвертами між групами. Одержавши конверт, кожен учасник групи(учасники іншої групи, після спільного обговорення, пропонують можливе вирішення)на чистій картці пише її можливе вирішення. Картки вкладаються в конверт і він повертається «відправникам», які читають запропоновані їм шляхи вирішення заявленої проблеми.

Заключне обговорення. Обмін думками - як у групах, так і перед усією аудиторією(за бажанням).

Підсумок батьківських зборів. Я сподіваюся, що отримана інформація була Вам корисною та впевнена, що Ви все-таки знайдете потрібні слова, місце і час, щоб відверто поговорити зі своєю дитиною на таку делікатну тему і такеспілкування допоможе їй уникнути багатьох помилок і переживань в майбутньому.

 

 

 

 

КІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ

ПОЧИНАЙТЕ ЯКОМОГА РАНІШЕ

Якщо дитина з ранніх років отримує відповідну до її віку й розвитку інформацію про взаємини,знає правильні назви всіх частин тіла і відчуває, щобатьки є надійними порадниками, найімовірніше,спілкування з нею у старшому віці на відвертішітеми не викличе труднощів. А якщо батьки ніколираніше не говорили з дитиною на сексуальні теми, то підліток, що стоїть напорозі статевої зрілості, може сприйняти спроби «профілактичної бесіди» зподивом і побоюванням. Адже в цьому віці він вже має певні уявлення просексуальність, а іноді – і певний особистий досвід. У кожному разі, початиспілкуватися на ці теми хоч би й пізніше все одно краще, ніж ніколи.

ВРАХОВУЙТЕ ВІК І ГОВОРІТЬ ПРОСТО

Поки дитина маленька, говорити з нею про те,що її цікавить, легко. Головне – відповідати спокійно й зрозуміло, підкреслюючи, що йдеться прозвичні речі. Почати краще з біологічних відмінностей чоловіків і жінок, пояснюючи слова, які вонаможе почути поза домівкою або з екрану телевізора. Але обмежуватися однією біологією неправильно: ліпше, щоб дитина відпочатку сприймала сексуальні стосунки як один із проявів любові.

Тема вашої розмови з дитиною обов’язково повинна відповідати її віку.Підлітки одного й того ж віку можуть перебувати на різних стадіях фізіологічної та психосексуальної зрілості. Одні розвиваються з випередженням,інші відстають. Але потреба в експериментах і самопізнанні є в усіх підлітків, тому донести інформацію необхідно навіть до найрозважливіших іслухняних.

У розмові з підлітком використовуйте анатомічні терміни, принагіднопояснюючи їх точний зміст. Відповівши на запитання дитини, переконайтеся, що вона зрозуміла ваші слова і дізналася те, що хотіла. Якщо ви неможете відповісти, не бійтеся зізнатися в цьому. Добре, якщо після вашоїрозмови у дитини з’являться нові запитання.

ВИБИРАЙТЕ ДЛЯ РОЗМОВИ ЗРУЧНИЙ ЧАС, МІСЦЕ І МОЖЛИВІСТЬ

Ваше спілкування має відбуватися в атмосфері довіри і відкритості. Використовуйте різні життєві випадки як «виховні моменти» – прокоментуйте ситуацію, свідками якої ви стали, обговоріть те, що трапилося в школі,сюжет фільму або книгу. Так ви зможете легко привернути увагу дітейдо важливих тем і зробити вашу розмову невимушеною, при цьому і ви,і дитина під час розмови почуватиметеся комфортніше.

КОЖНЕ ПИТАННЯ МАЄ ПРАВО НА ВІДПОВІДЬ

Якщо ви ігноруєте питання або намагаєтеся уникнути розмови, ви тимсамим даєте дитині зрозуміти, що їй не варто звертатися до вас. Ніколи невідповідайте на кшталт: «Ти для цього ще занадто малий (мала)». Якщоваша дитина доросла до того, щоб запитати, значить, вона досить доросла, аби отримати відповідь. Іноді достатньо відповісти в загальних рисах,не вдаючись у деталі. Головне, щоб дитина зрозуміла, що може звертатися до вас зі своїми питаннями і хвилюваннями. Якщо ви не готові відповісти відразу, пообіцяйте знайти відповідь, і буде краще, якщо ви зробитеце разом з дитиною.

НЕ РОБІТЬ ПРИПУЩЕНЬ про те, якою досвідченою, недосвідченою абонаївною є ваша дитина. Уважно слухайте, про що вона говорить і про щопитає. Відповідайте на її питання, а не на свої власні побоювання і страхи.

ВИЯВЛЯЙТЕ ПОВАГУ

Завжди уважно вислухайте дитину і ніколи не глузуйте над її запитаннями. Те, що вам, з вашим досвідом дорослого життя, може здатися незначнимі не вартим уваги, постає дуже важливим для вашої дитини. Не обговорюйте в її присутності те, щоїї бентежить чи цікавить, з іншими дорослими.

Спілкуючись на рівних з дитиною, ви залишаєтеся батьками. Важливо нетільки висловити свою думку, а й дізнатися думку дитини, дати їй можливість поділитися своїми почуттями, виговоритися. Спілкування краще будувати на позиціях партнерства: повчальний тон і нотації тільки ускладнюютьвзаєморозуміння.

ЗАОХОЧУЙТЕ САМОСТІЙНІСТЬ

Кожен підліток хоче відчути себе дорослим. Обговоріть ситуацію і запропонуйте підліткові самому вирішувати, зважаючи на отриману інформацію.

Наголошуйте, що турбота про своє здоров’я і самостійність характерні самедля дорослої людини, що дорослішання нерозривно пов’язане з особистоювідповідальністю за наслідки своїх вчинків і умінням відстоювати свої переконання, не піддаватися тиску з боку інших. Намагайтеся виробити у дитининавички самостійного ухвалення рішень і вміння сказати «ні».

НЕ ТІЛЬКИ РИЗИКИ

Пам’ятайте, що статеве виховання має охоплювати різні теми, а саме питання цінностей,відносин, турботи, емоційної близькості, любові,відповідальності, сім’ї, материнства і батьківства,а не обмежуватися інформацією про фізіологічніаспекти статевих стосунків і ризики, які їх супроводжують. Зауважте, що репродуктивна система недаремно має назву дітородної, адже у неї особлива місія – дати нове життя, продовжити рід. Відтого, як молоді люди ставитимуться до свого тіла, буде залежати не тількиїхнє здоров’я, але й здоров’я їхніх майбутніх дітей. Поясніть, що сексуальністосунки – це цілий пласт взаємин між чоловіком і жінкою, прихованийвід загального огляду, але дуже суттєвий для самопочуття і задоволеністюжиттям.

ПРОПОНУЙТЕ ІНШІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Якщо ви боїтеся щось наплутати або не можете подолати збентеженняв розмові з дитиною про стосунки статей, надайте їй можливість самій прочитати про це чи прочитайте разом з нею. Сьогодні є чимало книг, розрахованих на різний вік, які наочно і дбайливо донесуть всі необхідні відомостідо дитини.

 

 

 

Путівник для батьків на тему:

 

«Статеве виховання дітей»

 

Вікова періодизація психосексуального розвитку, особливості статевого розвитку, що характерні для різного віку:

 

молодшого шкільного, підліткового, юнацького

 

Спираючись на великий досвід багатьох країн, статеве виховання можна (і, очевидно, потрібно) умовно поділити на п'ять етапів.

 

Перший (з 2 до 7 років) містить у собі пізнання власного «я», початкові поняття про будову свого тіла, отримання правдивих і найбільш повних (природно, з урахуванням віку) відповідей на запитання: чим відрізняється від мене «вона» («він»)? звідки з'являються на світ діти?

 

На другому етапі (з 8 до 11 років) раніше отримана інформація повинна бути уточнена, конкретизована; необхідно допомогти дитині упорядкувати свої знання. Період, що передує першим ознакам статевого дозрівання) характеризується подальшим закріпленням статевих моральних орієнтацій дитини, проявами статевої поведінки в іграх, спілкуванні з ровесниками. Так, щоб уникнути психологічної травми, дуже важливо ще задовго до першої менструації пояснити дівчинкам, які зміни відбуваються в їхньому організмі. У свою чергу, і хлопчики повинні знати про це (маючи поняття про стан своїх однокласниць, їм буде простіше дотримуватися визначених правил поведінки).

 

Третій етап (з 11 до 13 років) характерне формування образу статевого «Я.

 

Вже майже зовсім дорослий, оскільки підлітки повинні бути в курсі практично всіх питань, у тому числі про статеві відносини. До того ж у цей час з'являються перші симпатії, складаються пари. І тут важливо не тільки дати їм якусь додаткову інформацію з фізіології людини, але й грунтовно опрацювати моральну і правову сторони взаємин.

 

На четвертому (з 14 до 18 років) і п'ятому (після 19 років) етапах відбувається зміцнення і часткова реалізація фізіологічної ролі чоловіка і жінки, перші інтимні контакти, установлюються стабільні відносини між партнерами. До статевозрілого віку молоді люди зобов'язані мати інформацію про захворювання, що передаються статевим шляхом, включаючи СНІД, і отримати поради щодо того, як їх уникнути.

 

Особливості статевого розвитку дітей

 

Перелік знань (умінь і навичок), якими повинні оволодіти діти і підлітки в процесі свого розвитку.

 

I клас. Назва частин організму людини взагалі, чоловічої та жіночої статі зокрема; частин організму, пов'язаних із видільними функціями. Назви і розташування основних внутрішніх органів. Позитивна оцінка тілесних почуттів і тілесних виражень почуттів. Роль матері і батька в походженні дітей. Розвиток дитини в материнському організмі, поява на світ і харчування, догляд після народження. Народження дітей — вищий прояв любові та прихильності дорослих чоловіка і жінки. Прояв любові і прихильності в інших людей, уміння поводитися з чужими людьми (щоб уникнути спокуси, розбещення, насильства).

 

II клас. Розходження статей і особливості статевого розмноження у світі рослин і тварин. Основні знання, поняття, пов'язані з розмноженням ссавців (яйцеклітина, сперматозоїд, запліднення). Розвиток живих істот з яйця як у тілі матері, так і поза ним. Уміння оцінювати і цінувати тілесну красу. Значення і вияв турботи людини про своє здоров'я і красу тіла. Необхідність взаємодопомоги в сім'ї: турбота батьків про дітей, один одного, допомога дітей батькам, відношення до бабусь і дідусів. Вираження своїх почуттів словами, мімікою, жестами. Уміння оцінювати власні прояви любові та прихильності.

 

III клас. Основні процеси й етапи внутрішнього розмноження. Розвиток дитини в організмі матері (перехід від факту до процесу), режим вагітної жінки і допомога їй з боку оточення. Процес народження і початок самостійного, окремого від матері життя дитини. Основи догляду за немовлям. Взаємозв'язок батьків і дитини після народження. Прояв любові та згоди в сім'ї. Поняття планування сім'ї, його мотиви і способи.

 

IV клас. Розходження в темпах росту й особливостях розвитку хлопчика і дівчинки. Початкові поняття про статеві ролі хлопчика — юнака — чоловіка і дівчинки — дівчини — жінки. Культура і гігієна тіла. Перші поняття про менструальний цикл (для дівчинок) і про розвиток дівчинки як майбутньої матері (для хлопчиків). Поняття про пристосування людей один до одного в сім'ї. Уявлення про відповідальність, що пов'язана зі статтю.

 

V клас. Подальше вивчення менструального циклу (фізіологічна сутність, менархе, регулярність, тривалість і особливості протікання, ведення календаря менструацій, гігієна) — для дівчинки; знайомство з особливостями розвитку чоловічої статевої системи — для хлопчика. Подібність і розходження процесів розмноження і розвитку в рослин і у тваринному світі, у різних тварин, тварин і людей. Виникнення і прояв почуття симпатії взагалі та між людьми різної статі.

 

VI клас.Як хлопчики і дівчатка міняються в процесі розвитку: для дівчат вводиться поняття про порушення менструального циклу, про календар менструального циклу і особисту гігієну; для хлопчиків — про полюції як нормальне фізіологічне явище. Загальне уявлення про гормональні системи чоловічого і жіночого організму. Фізична і психологічна дорослість. Оцінка власних почуттів по відношенню до інших людей. Як люди сваряться, миряться й уникають сварок. Що переживають батьки, коли їхні діти ростуть і дорослішають. Уявлення про особисте життя й особисті взаємини дорослих у сім'ї.

 

VII клас. Юридичні поняття про шлюб, сім'ю, розлучення. Уміння оцінювати свій фізичний розвиток. Гігієна тіла (роздільно для хлопчиків і дівчаток). Психологічні проблеми дозрівання. Відносини хлопчиків і дівчаток: визнання і прийняття статевих особливостей, взаємна повага, залицяння. Турбота майбутніх батьків про здоров'я своїх майбутніх дітей (шкідливі звички — паління, алкоголізм, токсикоманія). Сексуальні реакції дозрівання: полюції, мастурбація (роздільно для хлопчиків і дівчаток).

 

VIII клас і далі. Існуючі курси доповнюються за рахунок введення і роз'яснення понять: зріла сексуальність, сексуальне життя і його початок — психологічні, моральні, медичні аспекти; гетеросексуальні відносини, особливості жіночої і чоловічої сексуальності; несподівана вагітність, можливість вагітності без дефлорації; планування сім'ї і контрацепція; психологічна і сексуальна сумісність; сексуальні меншості; захворювання, що передаються статевим шляхом; відповідальність за сексуальні злочини. Цей матеріал в існуючих програмах треба розподіляти з урахуванням попередньої роботи з дітьми й їхніми сім'ями.

 

ВАЖЛИВІ ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

 1. Атмосфера довіри в сім'ї. Вислуховувати дітей і давати їм правильні та ясні відповіді. Діти повинні знати про статеве дозрівання все, щоб у майбутньому не відчувати страху перед чимось незнайомим.

 

 2. Називати статеві органи правильно. Пам'ятайте, що у людини немає органів «добрих» і «поганих».

 

 3. Ніколи не кричати на дитину, навіть якщо вона лається, займається мастурбацією, грає в сексуальну гру. Тут краще відреагувати жартом.

 

 4. Не боятися говорити дитині правду про її народження, не говоріть про аїста та капусту.

 

 5. Своєчасно доводити до відома підлітка, що таке менструація, ерекція, полюції.

 

 6. Розказати про гомо- і гетеросексуалізм, проституцію, хвороби, які передаються статевим шляхом.

 

У питаннях статевого виховання необхідно застерегти батьків:

 

- чим більше заборон і чим сильніше придушується «заборонна» сила, тим більш рушійною буде її дія, коли вона прорветься;

 

- варто уникати крайностей у розмовах про секс - батьки, переборюючи незручність, сиплють фактами, але замовчують про почуття, а почуття - це головне.

 

Як відповідати на гострі запитання дітей:

 

- треба доброзичливо розпитати дитину про те, що вона вже знає з цієї теми, а потім, якщо потрібно, поправити та розширити її уявлення;

 

- пояснення мають бути ясними та зрозумілими, без іносказань і підміни прикладами із життя тварин і рослин;

 

- казати правду треба на доступному розумінню рівні, зміст відповіді повинен бути цікавий дитині.

 

Основні проблеми першої близькості:

 

- проблема психологічної готовності до статевого контакту, наявності емоційної основи, інтимності почуттів;

 

- проблема «безпеки» - захисту від можливих інфекцій (що особливо актуально в епоху «розгулу» СНІДу) та небажаної вагітності, що має на увазі інформування про сучасні засоби контрацепції. Хочеться помітити, що в вирішенні даної проблеми величезне, якщо не вирішальне значення має просвітницька робота, проведена батьками, учителями та вихователями.

 

Як говорити про це…

 

  1. Ставтеся спокійно і з повагою до дитячих питань
  2. Уникайте довгих повчальних лекцій з статевих питань
  3. Поясніть дитині, що ці питання не прийнято обговорювати з усіма
  4. Намагайтеся правильно називати статеві органи
  5. Спокійно поясніть дитині, що означають непристойні слова і чому ви не хочете, щоб вона їх вживала
  6. Відповівши на запитання дитини, переконайтеся, що вона зрозуміла ваші слова.

 

Правила безпеки

 

  1. Розмовляйте з дітьми про можливості зґвалтування.
  2. Розкажіть, що є різниця між дотиками люблячої, близької людини і чужої.
  3. Навчіть дітей говорити «ні» на запрошення чужих людей кудись поїхати і подивитися «щось цікаве».
  4. Навчіть звертатися за допомогою, якщо хтось надто наполегливий.
  5. Поясніть, що тіло належить тільки йому і ніхто не має права доторкатися до нього, вкладати які-небудь органи або пальці, навіть якщо це приємно і не боляче.
  6. Домовтеся, що дитина відразу розповість вам про подібні випадки.
  7. Якщо дитина починає вести себе приховано або проявляє не за віком обізнаність у питанні сексуальних відносин, поясніть, що вам можна довіряти, навіть якщо хтось попросив його нікому не казати про якусь таємницю.
  8.  Якщо ви вважаєте, що з дитиною щось сталося, задавайте навідні запитання.

 

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

 

Правильна і своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поводження дітей, їх взаємини з однолітками протилежної статі, емоційна оцінка цих особливостей; правильна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку, заснована на твердому знанні того, що є нормативним, а що - відхиленням від норми. Батьки зобов’язані завжди пам’ятати, що їхня реакція на всі ці прояви – один з важливих шляхів статевого виховання!

 

« ПРАВИЛА ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ З ДІТЬМИ З ПРОБЛЕМИ СЕКСУАЛЬНОСТІ»

 

Правило перше.Якщо розмова заходить про сексуальні стосунки, слухайте дитину уважно, відключіться від усіх інших справ. Якщо розмова виник в невідповідний момент, перенесіть його, але так, щоб не здавалося, що ви відходите від теми. Важливо показати свою зацікавленість — відкладіть газету, вимкніть телевізор, не позіхайте, не дивіться на годинник. Не треба квапити дитину, «вичавлювати» з нього більше, ніж він хоче сказати.

 

Правило друге.Дайте зрозуміти дитині, що ви його слухаєте уважно, час від часу щось уточнюючи, перепитуючи, показуючи, що ви не втратили нитку розмови, Такого роду «зворотній зв'язок» заохочує на продовження розмови.

 

Правило третє.Обговорюючи з дітьми питання сексуальності, уникайте докорів і насмішок, використовуйте позитивні методи комунікації, засновані на заохочення «зворотного зв'язку». Негативні методи спілкування можуть закріпити в свідомості підлітка насторожене ставлення до проблеми статі і тим самим закріпити у свідомості підлітка насторожене ставлення до проблеми статі і тим самим зашкодити розвитку його нормальної сексуальності. Не чекайте, що підліток розкриє перед вами всі карти. Не дивуйтеся і не турбуйтеся, якщо він поспішить піти, як тільки ви почнете розмову «про це». Добре вже, що він побачив вашу готовність до розмови, можливо, він сам пізніше повернеться до нього.

 

Не починайте з «від Адама». Якщо ви збираєтеся говорити з дитиною про те, як уникнути вагітності, то відразу говорить про контрацептивні засоби, а не про пташок і про бджілок — інакше коли ви дійдете до презервативів, його вже не буде в кімнаті.

 

Правило четверте.Будуйте фрази так, щоб вони починалися зі слів «я» або «мені». Висловлювання, що починається зі слова «ти», носять атакуючий характер і викликають бажання виправдовуватися, заперечувати: це швидко руйнує контакт.

 

Правило п'яте. По можливості формулюйте свої висловлювання у формі тверджень, а не питань, оскільки питання часто сприймаються як пастки. Наприклад, коли ви запитуєте дочку: «Чому ти не зустрічаєшся ні з ким крім Сергійка?», адже вас абсолютно не цікавить, чому саме дочка вибрала цього хлопця. Цим питанням ви висловлюєте своє невдоволення, не цікавлячись її думкою. Замість цього питання можна було б зауважити: «Мені здається, дівчата твого віку не обмежуються одним шанувальником».

 

Правило шосте.Якщо розмова приймає конфліктний характер, всіма силами уникайте «абсолютних» категорій типу «завжди», «ніколи», «кожен раз». Ці поняття взагалі треба вживати обережно, так, як вони завжди виражають заперечення у того, до кого звернені

 

Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток

 

психолого-педагогічні рекомендації

 

·         Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов'язково -сильно.

 

·         Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні за психологічним віком - дівчатка зазвичай старші від своїх ровесників-хлопчиків.

 

·         Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються у ньому, а головне -по-різному осмислюють тє з чим зустрічаються у цьому світі.

 

·         Пам'ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало пригодиться власний дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними - неправильно і марно. Те ж стосується і виховання чоловіком дівчаток.

 

·         Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні ваших завдань.

 

·         Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам як у дитячому садку, у школі, так і у побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв'язання, нехай навіть припустившись помилок.

 

·         3 дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх слід поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами (домашню роботу виконувати точно, як мама, у школі розв'язувати типові задачі, як вчили на уроці), підштовхувати до пошуку власних варіантів розв'язання незнайомих, нетипових завдань.

 

·         Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопців.

 

·         Якщо вам треба посварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї - бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її картають. Спочатку з'ясуйте, у чому її помилка.

 

·         Сварячи хлопчика, викладіть коротко і точно, чим ви незадоволені, тому що він не може довго утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключає слуховий канал, і дитина перестає вас слухати і чути.

 

·         Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з'ясувати природу труднощів. Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або з незначного приводу через утому (виснаження правої «емоційної» півкулі мозку).

 

·         Пам'ятайте, що ми часто недооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків. Хлопчики у цьому випадку виснажуються, інтелектуально (зниження активності лівої «раціональної» півкулі). Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.

 

Стоп булінг - протидія булінгу в учнівському середовищі

 

Порадник для дітей 1- 4 класів «Особиста безпека»

 

Порадник для учнів 5- 8 класів «Особиста безпека»

 

Порадник для учнів 8-11 класів «Особиста безпека в кібер-просторі»